Суб’єктність, а не об’єктність: Василь Боднар розповів студентам УжНУ про нову роль України у світі
Надзвичайний і Повноважний Посол України в Польщі відверто про «шпильки» від партнерів, мільйони на генератори та про те, чому український досвід сьогодні — на вагу золота
Модерував захід професор факультету історії та міжнародних відносин УжНУ Ігор Тодоров. Представляючи гостя, він зауважив, що пан Василь – кар’єрний дипломат із колосальним досвідом у Туреччині та Польщі, а також роботи в росії на початку 2000-х, що дає йому глибоке розуміння нашого ворога.
Про дипломатичний фронт та допомогу армії
Василь Боднар одразу звернув увагу на назву проєкту: «Звичайно, головне завдання кожного посольства на сьогодні – це допомога Україні у боротьбі з російською агресією. Це насамперед питання пов’язане з фронтом. Ви сьогодні маєте назву програми «Дипломатичний фронт». Я би сказав, це трошки так з натяжкою, тому що ми не фронт, ми фронту помагаємо. Дипломатія, звичайно, разом з усіма елементами держави працює на те, щоб допомагати хлопцям на фронті, допомагати амуніцією, зброєю, устаткуванням. Польща – це найбільший логістичний хаб пересилки військової допомоги, зброї та амуніції».
Посол наголосив, що Польща – це ще й майданчик для навчання нашої сили: щороку на місцевих полігонах тренуються від 8 до 12 тисяч українських військових. Крім того, надзвичайно важливим є й український досвід ведення сучасної війни.
Про суб’єктність України: «Ми можемо говорити нарівно, а деколи й зверху»
За словами дипломата, війна змінила статус України у світі. Ми більше не об’єкт, яким грають інші, ми суб’єкт, тож мовець перефразував відомий вислів президента США Дональда Трампа: «Порівняно з періодом перед повномасштабним вторгненням, сьогодні в України є багато карт, якими ми можемо і ворога бити, і з союзниками працювати. Наші технології та військові вже знаходяться у понад 10 країнах, допомагаючи формувати сучасні лінії протиповітряної та протидронової оборони. Ми тепер уже говоримо навіть напівжартома, що нас будуть просити вступити до НАТО і ЄС, а не ми будемо проситися. Ми перестали бути тим об’єктом впливу, як завжди вважали до війни, ми стали суб’єктом і можемо зараз говорити нарівно, а деколи зверху».
Про українців у Польщі та продаж ворогу за 30 срібняків
Сьогодні в Польщі мешкає близько 2 мільйонів українців. Посол закликав громадянам бути пильними, адже ворог не спить: «Досить часто Російська Федерація через своїх агентів намагається вербувати українців для різного роду диверсій – підпалів чи спроб підірвати поїзди. І ми закликаємо громадян не вестись на ці 30 срібняків і не ставати знаряддям у руках ворога. Важливим елементом є так само інформаційний фронт. Люди отримують повідомлення зі ЗМІ і те, що стосується України, українців, звичайно, має вплив на суспільну думку у Польщі».
«Польща за останній рік увійшла в ТОП-20 найбільш розвинених економічних країн. І українці тут відіграли також важливу роль. Ще перед початком повномасштабного вторгнення вважалося, що українці творять від 0,7 до 1,1% ВВП Польщі. Тепер дані міжнародних організацій говорять про те, що наші громадяни створюють до 3% валової внутрішньої продукції в Польщі. На сьогодні тут функціонує більше 110 000 українських фірм, це фірми з українським капіталом і українськими власниками. Доволі комфортні умови проведення цього бізнесу, але, звичайно, дотримуватись треба правил».
Збереження української ідентичності чи асиміляція?
Дипломат зауважує, що українців у Польщі можна умовно розділити на перший та другий мільйони. Перший мільйон – це люди, які приїхали сюди до великої війни, здебільшого трудові мігранти чи ті, хто хотів виїхати з України назавжди. Вони асимілюються. Другий – це так звані воєнні біженці, які тимчасово проживають у Польщі. Саме другі дбають про збереження України у собі та своїх дітях.
«Вони здебільшого віддають дітей до українських чи двомовних шкіл. Вони намагаються триматись дистанційно української системи освіти. І саме для тих громадян, які перебувають також частково в польській системі освіти, а це десь більше 240 тисяч українських дітей, ми створили спеціальні програми викладання української мови як другої іноземної. Сюди виїхали не тільки учні, але як ви знаєте, і вчителі.
Сьогодні тільки в Варшаві функціонує 8 українських шкіл, де мовою навчання основною є українська. Я не говорю вже про Краків, де функціонує 2 школи, я не говорю про Вроцлав, Познань, де також функціонують по школі.
Таким чином ми допомагаємо нашим громадянам саме на освітньому рівні зберегти національну єдність».
Дбають також про забезпечення доступу до вищої освіти в галузі українознавства, збереження історичної пам’яті, працюють із музейними артефактами з України і про Україну, які донині були невивченими.
Чи втомила поляків війна в Україні?
Василь Боднар відповів по-людськи: «Понад 3.5 млн українців було в Польщі у 2022 році. Поляки дуже щиро допомагали з усім. Але уявіть: ви живете у квартирі й поселяєте до себе чужу людину. Перший час ви п’єте разом чай, а на другий-третій рік починається тертя, непорозуміння. Це природно. При цьому, коли приходить біда, – поляки поруч. Наприклад, коли Україна замерзала після атак на енергетику, польське суспільство за лічені дні зібрало 12 мільйонів злотих на генератори. Ми вижили цієї зими багато в чому завдяки їм».
Україна – це майбутній центр сили в ЄС
Завершуючи зустріч, Василь Боднар поділився баченням того, як зміняться наші відносини з Польщею після перемоги. На думку дипломата, на нас чекає кілька «відчутних» етапів:
- Повернення людей: «З одного боку, ми чекаємо громадян назад, а з другого – вони вже інтегрувалися в польську економіку. Коли частина українців поїде додому, поляки „заплачуть“ за ними у правильному розумінні, адже це великий психологічний та економічний елемент для обох країн».
- Спільна безпека: Поки існує режим путіна, загроза нападу на ЄС залишається реальною. Тому спільне виробництво дронів та розвиток оборонно-промислового комплексу – це те, де Україна та Польща будуть партнерами навіки.
- Нова вага у Брюсселі: Вступ України до ЄС – це не лише про витрати, а й про глобальний перерозподіл впливу. «Зараз це звучить як фантастика, але український єврокомісар буде, і наші депутати в Європарламенті будуть. Кількісно разом із Польщею ми створюємо перевагу навіть над Німеччиною і Францією. Це вже стратегічний перелом у європейській політиці».
На завершення Василь Боднар запросив студентів УжНУ до співпраці та стажування, адже майбутнє дипломатії – саме за тими, хто сьогодні сидить у студентських аудиторіях.