Університет вшановує пам’ять академіка і творця закарпатської алгебраїчної школи Петра Гудивка

Петро Михайлович народився 12 квітня 1936 року на Мукачівщині, у селі Лавки, в багатодітній селянській родині. Його дитинство припало на важкі воєнні та післявоєнні роки, що сформували в ньому працелюбність, відповідальність і наполегливість. Уже в шкільні роки виявилися його виняткові здібності до математики, які підтримали талановиті вчителі, прищепивши любов до науки, що стала справою всього життя.

Після закінчення школи із золотою медаллю він вступив на математичне відділення Ужгородського державного університету. Саме тут під керівництвом видатного алгебраїста Самуїла Давидовича Бермана сформувався як науковець і здобув свої перші результати. Уже тоді його виступи вирізнялися глибиною, оригінальністю мислення та нестандартними підходами.

У 1963 році Петро Михайлович захистив кандидатську дисертацію, а в 1975 році – докторську, присвячену теорії зображень скінченних груп над локальними кільцями. У 1978 році йому було присвоєно вчене звання професора. З 1980 року він очолював кафедру алгебри Ужгородського університету, а в 1986–1992 роках був деканом математичного факультету.

Наукова діяльність Петра Михайловича охоплювала один із найскладніших і водночас фундаментальних розділів сучасної алгебри – теорію зображень скінченних груп. Він розробив ефективні методи дослідження зображень над комутативними локальними та дискретно нормованими кільцями, розв’язав низку важливих проблем.

Особливе місце у діяльності вченого посідає формування ужгородської алгебраїчної школи, відомої як школа Бермана–Гудивка. Саме під його керівництвом кафедра алгебри стала потужним науковим центром, а результати її працівників здобули міжнародне визнання.

Не менш вагомою була його педагогічна діяльність. Під його керівництвом захищено понад десяток кандидатських дисертацій, а його учні продовжили розвиток наукової школи.

Петро Михайлович активно займався науково-організаційною діяльністю: був членом спеціалізованих вчених рад, організатором конференцій, головним редактором фахового журналу. Його заслуги відзначені державними та міжнародними нагородами.

Постать Петра Михайловича Гудивка – це приклад відданості науці, високої інтелектуальної культури та педагогічного таланту. Його внесок у розвиток математичної науки і становлення Ужгородського університету є неоціненним.

Світла пам’ять про вченого, педагога і людину з великої літери назавжди залишиться у серцях його учнів, колег і всіх, хто мав честь працювати поруч із ним.