«Не букви, а дух»: Олександра Козоріз про переклад між пізнанням і відчуттям
На зустрічі зі студентами й викладачами кафедри словацької філології перекладачка розповіла про «когнітивний і сенситивний» зміст, роботу над Парандовським та свої робочі «таємниці» — записники й рукописні чорнетки
«Олександра Козоріз — майстриня, яка дуже гарно поєднує любов до слова і відчуття слов’янських мов», — так представила гостю завідувачка кафедри словацької філології Наталія Петріца. Вона зазначила, що зустрічі, присвячені художньому перекладу, стали важливою частиною освітнього процесу на кафедрі.
Для Олександри Козоріз це був перший досвід такої великої лекції. Раніше перекладачка зустрічалася лише з невеликими групами поціновувачів перекладу.
Тривалий час професійного шляху Олександра Козоріз присвятила роботі з чужими текстами як редакторка. І от вирішила представити широкому загалу власні переклади. За чотири роки побачили світ чотири її видання, хоча загалом у перекладацькому доробку авторки їх шість.
Перші переклади пані Олександри з’явилися у збірках «Між Карпатами і Татрами». А першою повноцінною самостійною роботою стала «П’ятицвіття польських поетів», до якої увійшли твори таких відомих авторів, як Леопольд Стафф, Владислав Броневський, Юліан Тувім, Константи Ґалчинський та Ярослав Івашкевич.
Особливо цікавою стала розповідь про роботу над перекладом есеїв Яна Парандовського «Сонячний годинник». Оригінальну збірку «Zegar słoneczny» Олександра Козоріз придбала у великій книгарні на Хрещатику багато років тому. П’ять разів перечитавши твори, вона зрозуміла, що хоче їх перекладати, врешті обрала дев’ять найцікавіших, на її думку, есеїв.
«Переклад — це передача чужої мови своєю рідною. Її неможливо подати дослівно. Як казав Франко, потрібно передавати не букви, а дух тексту. Ми поєднуємо когнітивний і сенситивний [емоційно-чуттєвий. – Ред.] зміст. Когнітивний — коли пізнаємо оригінальний текст, а сенситивний — коли під дією власних почуттів передаємо текст своєю мовою. Важливо розрізняти переклад і переспів. У переспівах можемо частково не дотримуватися збереження форми і змісту, тільки наслідувати оригінал», – наголошує перекладачка.
Олександра Козоріз розкрила й деякі професійні таємниці своєї роботи. Вона веде кілька записників, у яких фіксує правила польської мови: граматичні, синтаксичні, лексичні особливості, виписує цікаві фразеологізми, значення багатозначних слів та інші нюанси.
Переклади пані Олександра полюбляє писати вручну у зошити. Такий підхід пояснює практичними міркуваннями — мовляв, в електронному форматі легко втратити частини тексту через випадкове натискання не тієї кнопки, тоді як з рукописного тексту зручно набирати остаточний варіант.
«Я люблю перечитувати власні переклади, але завжди боюся це робити. Боюся помітити в них якусь хибу. Хоча, мабуть, якщо там і є якась хиба, її помічу лише я. Або хтось такий, хто добре в цьому розуміється», – каже перекладачка.
Наостанок пані Олександра прочитала кілька своїх перекладених поезій. Авдиторія відзначила, що деякі переклади навіть перевершили оригінал.