Ціна свободи слова по-словацьки, або Як журналісти УжНУ знайомилися з медіаринком країни-сусідки
Поїздку організували Інститут центральноєвропейської стратегії (ICES) спільно з Transparency International Slovakia в рамках міжнародного проєкту «Посилення верховенства права на місцевому/ регіональному рівнях в Україні: приклад Закарпатської області», що фінансується Міністерством закордонних справ Королівства Нідерландів (програма MATRA).
За проєктом вже відбулося чимало активностей, серед яких дискусії для медійників в Ужгороді, тренінги, конкурси журналістських робіт. Відтак фіналісти, активні учасники отримали можливість відвідати Словаччину. Серед них – викладачки кафедри журналістики Наталія Толочко, Евеліна Гурницька, студентка Софія Сливка, випускниці бакалаврату, редакторка відділу новин на сайті «Заголовок» Валерія Рубаняк, випускниця і керівниця спільноти «Varosh» Марія Расчупкіна, а також медійники з «Varosh», «Закарпатський інформаційний портал», журналісти-фрилансери.
Кожен 5-й житель Словаччини отримує інформацію з медіа «DenníkN»
У перший робочий день поїздки закарпатські журналісти відвідали редакції двох загальнонаціональних медіа «DenníkN» та «Actuality.sk». Це одні з небагатьох незалежних видань, які охоплюють мільйонні аудиторії і, попри спроби впливу з боку влади, якісно інформують громадськість.
В офісі «DenníkN» із закарпатськими медійниками зустрівся головний редактор Матуш Костольний, згодом до нього доєдналася заступниця Віталія Белла, ужгородка з походження. Це медіа розвивається з 2014 року, коли працівники щоденної газети «SME» вирішили заснувати власний ЗМІ. З 2015 року журналісти видають друковану версію, а також щомісячний журнал. Створюють контент словацькою та угорською – для чисельної етноспільноти. Зараз у редакції працює 80 репортерів і 25 редакторів.
Щодня на сайті виходить 25-30 аналітичних статей на різні теми, обсягом від 10 тисяч знаків. Такі матеріали та розслідування «DenníkN» можна прочитати тільки за платною підпискою або в друкованих версіях, але є і безкоштовні новини – окрема стрічка з повідомленнями для всіх користувачів сайту. У журналістів немає фіксованого навантаження, обсяг роботи залежить від складності теми.
Аудиторія «DenníkN» – близько мільйона громадян, це кожен 5 житель Словаччини. Спільнота підписників сайту налічує майже 11 тисяч осіб. Вони отримують доступ до матеріалів, можуть брати участь в онлайн-активностях, а ще – надсилати платний контент безкоштовно своїм друзям.
Редакція дуже цінує підтримку аудиторії та намагається всіляко розвивати спільноту. Матуш Костольний наголошує, що мотивація від людей – важливіша за гроші. «DenníkN» ніколи не був найбільшим медіа і не прагне значних переглядів. Натомість створюють якісний медіапродукт, що знаходить свого читача. До слова, реклама на сайті буває звичайною, нативною та навіть у форматі подкастів.
Редакція «DenníkN» якісно облаштована для ефективної роботи: є великий ньюзрум, бокси для дзвінків, приміщення для летучок, а ще бібліотека – з книгами і журналами, які видають.
Політики в Словаччині закликають не читати незалежний мультимедійний портал «Actuality.SK»
Одне з найпопулярніших словацьких медіа «Actuality.SK» працює з 2005 року. З 2015-го публікують розслідування. Серед тих, хто якісно розробляв такі теми, був Ян Куцяк, якого разом з нареченою вбили 21 лютого 2018 року. В пам’ять про свого колегу журналісти використовують хештег #AllForJan в онлайні, на наліпках, значках. Їх подарували й українським колегам. Вбивство Яна Куцяка дуже змінило медіасистему. Сьогодні суспільство розділене – громадяни подеколи спрямовують негатив проти журналістів, які почуваються незахищеними.
В редакції «Actuality.SK» з закарпатськими журналістами зустрілися заступник головного редактора Мартін Сліз та редактор міжнародних тем Павол Штрба. Вони розповіли про виробничі процеси, монетизацію, взаємодію з аудиторією. Редакція популярного медіа нечисельна – працює близько 30 осіб. З-поміж них – постійна кореспондентка в Києві, а також у регіонах Словаччини. Середньостатистичний працівник цієї редакції готує 3-4 тексти на тиждень обсягом 7-8 тисяч знаків. До редакції досить часто приходять студенти на практику, а також стажуються медійники.
Щоб охопити якнайбільшу аудиторію, «Actuality.SK» продукує також подкасти та аналітику у відеоформаті – двічі на день. Такий контент монетизується на різних платформах, а також є абонентська плата. Редакція виживає завдяки рекламі й підтримці аудиторії.
Приміщення, в якому працюють журналісти, комфортно облаштоване для потреб: тут є просторий ньюзрум, студія, окремий бокс для аудіо та відео, навіть власна кав’ярня.
Словацькі політики намагаються вплинути на громадську думку і популярність «Actuality.SK» та радять своїм виборцям не читати це медіа, тому журналісти зараз втратили частину аудиторії. Серед інших проблем, які називають в «Actuality.SK», – криза мейнстримових партій, що забули про частину виборців, а також поширення пропаганди через соцмережі, при чому негативні впливи є не тільки з Росії, а й Китаю.
У цілому незалежним редакціям у Словаччині доводиться нелегко – уряд прагне обмежити права журналістів на законодавчому рівні.
Своєрідною системою регулювання є національна спілка. Провладним журналістам політики надають коментарі, а незалежних обмежують в оперативній інформації. Тому журналісти зараз створюють власну спільноту, щоб протистояти негативним тенденціям.
Основні проблеми регіональної журналістики: політичний вплив, фінансування, відсутність кадрів, «медійні пустелі»
Другий день навчальної поїздки був присвячений дискусіям про регіональну журналістику. Його відкрив і модерував Міхал Пішко, директор Transparency International у Словаччині. Аналітики презентували результати дослідження 84 медіа в усіх регіонах. Моніторинг показав, що серед політиків популярно мати власне медіа на локальному рівні, займатися піаром на його сторінках, тому тиражі друкованих ЗМІ в Словаччині не зменшуються. До того ж, муніципальні газети дуже популярні, їх доставляють до поштових скриньок. Утім державні й комунальні ЗМІ нерідко є трибуною для висвітлення роботи місцевих рад та окремих депутатів, мерів. Серед засновників таких газет – прессекретарі мерів, а редакторами є керівники відділів культури. У поточному році на видання витратили 3,7 млн євро. Такі ЗМІ мали б інформувати громадськість об’єктивно, але в них навіть немає зовнішніх дописувачів, всі зусилля зосередженні в руках кількох людей, що представляють владу. Що робити з цими медіа – предмет дискусій, оскільки припинити їх наразі – не вихід, адже громадськість потребує інформації, наголошують фахівці.
Шеф-редактор «Parámeter.sk» Ласло Югас під час дня регіональної журналістики поділився досвідом роботи медіа в місцях проживання угорської спільноти. Його ЗМІ має значну підтримку аудиторії, рекламу, грантове сприяння, та висвітлює проблемні питання громади, новини двома мовами – словацькою й угорською. В редакції працює близько 20 осіб, що досить немало як для локального сайту. Поки що його контент безкоштовний, але замислюються над форматом пейволу.
Про журналістські розслідування під час війни розповідала Олена Мудра – розслідувачка-фрилансерка із Закарпаття, яка цьогоріч здобула перемогу в конкурсі для регіональних медіа, проведеному в рамках програми MATRA. Медійниця досліджує проблемну ситуацію з будівництвом вітряків у Карпатах. За її словами, сьогодні документація для вітряків розробляється на площу близько 10 тисяч гектарів, відтак 7 із 12 високогірних хребтів – під загрозою. За серію матеріалів і позицію Олена не тільки здобула призове місце в конкурсі, визнання громадськості, а й опинилася в епіцентрі інформаційної кампанії, спрямованої проти активістів і медійників. У презентації журналістка продемонструвала труднощі розслідувань на локальному рівні та акцентувала на важливості висвітлення проблемних тем.
Презентацію про роботу регіонального медіа мала також редакторка «DenníkN» Анна Забойнікова. Вона починала свою діяльність у локальному журналі «Ружомберок», що виникло в однойменному містечку. Медійниця пригадала період заснування, розвиток ЗМІ, його значення для громади. На прикладі такого кейсу можна простежити, як регіональні медіа в Словаччині зникають або трансформуються під впливом негативних факторів. Зараз згаданим ЗМІ займається син міського голови. Друкованої версії більше немає, працює тільки сайт.
В дискусії про медіапустелі і майбутнє європейської журналістики взяли участь Луціє Сікорова з Чехії, Вінцент Штофанік, Маріан Лехан зі Словаччини. Відзначили, зокрема, обмежені можливості для місцевих журналістів через політичний тиск, фінансування, кадри, та негативні наслідки закриття медіа в певних регіонах. Наразі найкраща ситуація зі ЗМІ в Кошице та Пряшеві. Тут працюють регіональні друковані видання, онлайн-портали новин, а також регіональні радіо- та телевізійні станції. Загалом у Словаччині налічують близько 140 ЗМІ, утім більшість є рупорами влади, тож якісних значно менше, до 30, як і в Чехії. У цій країні краща ситуація з демократією, але все одно є проблеми з регіональними медіа. Словаччина натомість опинилася на 35 місці в розслідуванні «Репортерів без кордонів». За останні 10 років аналітики не спостерігають тут розвитку локальних ЗМІ. Відсутність якісних видань та «медіапустелі» негативно впливають на місцеву демократію, сприяють поширенню дезінформації.
Завершився день регіональної журналістики врученням призів за журналістський конкурс, який проводять другий рік поспіль для підтримки регіональної журналістики в Україні і Словаччині. На Закарпатті нагороди вручили влітку, а в Словаччині протягом серпня та вересня відбулося оцінювання 56 номінацій. Свої роботи подали журналісти понад двох десятків редакцій. Медійники отримали 3 спеціальні відзнаки та 3 призові місця. Оцінювали статі за критеріями, серед яких важливим був аспект впливу – що змінилося після виходу журналістського матеріалу. Відтак нагороди отримали Міхал Лендел із медіа «Korzar» (1 місце), Антон Граховський з редакції «MY Nové Zámky» (2 місце), Ленка Ганікова, Яна Огурчакова, Міхал Франк також із медіа «Korzar» (розділили 3 місце).
Навчальна поїздка до Братислави допомогла закарпатським журналістам дізнатися більше про словацькі медіа, актуальні проблеми галуз, шляхи подолання та налагодити співпрацю. В обох відвіданих редакціях медійниці з УжНУ обговорили можливості проведення онлайн-зустрічей і занять для студентів та потенційну співпрацю під час практики. А з Міхалом Франком, журналістом «Korzar», засновником «EUROUKRAINE» підписали договір про практику.
Як виявилося, в медіасистемі країн-сусідок є чимало спільних проблем і больових точок: від викликів монетизації – до необхідності протистояння пропаганді. Дослідження про регіональні ЗМІ та панельна дискусія підтвердили необхідність роботи з «медійними пустелями» та забезпечення громадян якісною інформацією, зміцнення опірності до дезінформації. Словацьким журналістам соромно за свій уряд і вони відверто говорять про це під час зустрічей. В кожній відвіданій редакції відчувалася солідарність, неабияка підтримка, а під час спільних фото звучало: «Слава Україні! – Героям Слава!».
фото авторки та Дзвенислави Білоног