Студент-філолог Ужгородського університету розповів про паралельне навчання в Чехії

Ініціатором заходу став громадський інформаційний центр, серед працівників якого – магістрантка українського відділення УжНУ Іванка Когутич. Вона ж і представила гостя присутнім та коротко анонсувала тему зустрічі.

Віктор почав розповідь зі згадок про свій перший курс в УжНУ. Хлопець є ровесником відкритого тут в 2013-му році відділення чеської мови та літератури. Почав плідно вивчати іноземну і швидко «заговорив». Сьогодні каже, що наш виш дав йому потужну базу, з допомогою якої зміг досягти успіху. Вже в другому півріччі студент здобув ґрант на семестрове навчання в Університеті Франтішека Палацького в Оломоуці (Чехія).

Розповідає, що систему освіти і тамтешню атмосферу дуже вподобав, а тому й задумався: чому б не спробувати вступити до чеського вишу в статусі повноцінного студента? Повернувся в Україну і трохи згодом взявся за підготовку до вступу.

До зустрічі в бібліотеці хлопець поставився серйозно – про все розповідав покроково, попередньо підготував презентацію та ролики колишнього й нинішнього закордонних вишів. Останнім є Університет імені Томаша Масарика в Брно. Поділився з присутніми деталями вступу в цей ВНЗ та специфікою його навчального процесу. Між іншим, там здобуває подібну спеціальність – вивчає філологічно-ареалові науки на філософському факультеті. Протягом першого курсу знайомився з польською, до якої тепер, на другому курсі, додасться також хорватська. А це достойний плюс до його вільних російської та англійської, словацької та, звісно ж, чеської.

Що сильно зацікавило присутніх – як удається поєднувати освіту у двох університетах? Чим доводиться жертвувати? Виявляється, в Україні Віктор має вільне відвідування, а тому лекції відвідує вряди-годи. Зовсім несолодко протягом сесії (вже двічі це на собі перевірив) – доводиться приїздити додому й одразу ж з головою занурюватися в робочий процес. А це – модульні контрольні роботи, заліки, іспити… На щастя, в Масариковому університеті є можливість обирати для себе період складання екзаменів, а тому може розподілити час так, щоб устигнути і тут, і там. Хоч не обходилося й без пригод: якось у Брно довелося складати три іспити за день.

Крім бесіди про навчання, на зустрічі багато говорили про життя в Чехії. Як це – наважитися поїхати за кордон, коли ти ледве повнолітній; як сприймають іноземців тамтешні; як адаптуватися в новому середовищі тощо. Загалом питань лунало багато – як і цікавих відповідей. А на завершення заходу Віктор пообіцяв обов’язково допомогти порадою тим, хто також хотів би спробувати себе в ролі іноземного спудея й обрати для цього саме Чехію.