Студенти-історики екскурсували Невицьким замком
За чергову мету «блукання Закарпаттям» історики УжНУ обрали Середнянський замок
Тому ініціативна група студентів-фрешменів факультету історії та міжнародних відносин вирішила взяти ситуацію під власний контроль, щоб максимально послабити цей несподівано потужний онлайн-удар. Шлях до мети намалювався в їхній уяві блискавично. Адже десятки разів чули від старшокурсників і бачили в соціальних мережах інформацію, що історики мають сталі традиції подорожувати не тільки в часі, а й у просторі. Поїздки до Львова, Луцька, Чернівців, Хотина, Кам’янець-Подільського, Хмельницького, Києва, Одеси, Кошиць, Бойни, Братислави, Нітри, Штурова, Будапешту, Естергому, Відня, Брно і інших місць для багатьох поколінь були буденністю.
Та в якийсь момент ця традиція на невизначений час стала туманною перспективою. Тому був обраний більш реальний напрямок у складних сучасних умовах. Відклали бінокль далеких земель, щоб на мить насолодитись красою на відстані випростаної руки. Замки Закарпаття і серія екскурсій по них – от що може об’єднати тепло колективу, знайомство з факультетськими друзями, фахове інформаційне зростання і банальну людську цікавість.
Логічно, що першою археологічною пам’яткою став Невицький замок на вершині мальовничої гори в селі Кам’яниці Ужгородського району. Ця фортеця стала брендом Закарпаття, відомим далеко за межами області. Озброївшись бутербродами й гарним настроєм, тісне коло однодумців пробиралося до своєї мети. Збір на залізничному вокзалі Ужгорода, колорит електрички, дивовижний перехід через річку рухливим підвісним мостом, підйом вгору чарівними місцинами і нарешті «родзинка» – сам замковий комплекс. Краса минувшини, образи середньовіччя й раннього нового часу виринали в уяві, хвилювали фантазію й змінювали світогляд. Могутність стін і загадковість веж манила, заворожувала і затягувала. Слова викладача дозволяли пізнати історію вивчення та реставрації давніх руїн, продемонстровані конкретні знахідки – більш глибоко відчути колорит епохи, а серія книжок Олександра Дзембаса – ексклюзивність пам’ятки, яка тисячами манить до себе вітчизняних і закордонних туристів. Власними пальцями кожен торкнувся до тих речей (монет, кахлів), які під час екскурсії таємничо з’являлися з валізочки «екскурсовода».
Традиційною розвагою стала професійна фотосесія на найбільш мальовничих точках замку, овіяних легендами, міфами і не менш яскравими реаліями кількасотрічної минувшини. Індивідуальні і колективні фото не тільки радували око, а й швидко розліталися соціальними мережами, змушуючи друзів і рідних заздрити щасливим підкорювачам туристичних об’єктів з історико-археологічною вуаллю. Насолодившись досхочу фантастичними краєвидами, студенти-історики вирішили відвідати «геологічне диво» – скелястий стовп біля підніжжя гори, куди не часто спроможні добратися навіть досвідчені мандрівники. Лісова неповторна стежка по схилу ще більше зблизила учасників поїздки, які взялися за руки і впевнено простували до мети.
Трохи відпочили – і знов в путь. Одна екскурсія добре, а дві – на 200 відсотків краще. Щасливі першокурсники швиденько оббігли гору і знов піднялися до замкових руїн, які притягували і заворожували таємничістю. І тут на них чекав черговий сюрприз – поглиблена інформативна екскурсія від дослідника замку Олександра Дзембаса і вихованців гуртка Юний археолог обласної станції туристів. По ходу встигли поспілкуватись і почути дружні поради колеги, випускника факультету, нині ще й високопосадовця Андрія Шекети.
Величезна кількість вражень за мінімальний проміжок часу змусила серце тьохкати швидше. У такому стані ейфорії та задоволення група щасливчиків повернулася до Ужгорода, де визначила чергову мету «блукання істориків Закарпаттям» – Середнянський замок. Але він стане естетичною насолодою для студентів-істориків вже на наступний вікенд.