Зібравши згустки ф
акультетського інтелекту, увімкнули логістичий підрахунок оптимальних можливостей для пізнавальних екскурсій в умовах передкарантинного відпочинку. Відповідь майже одностайна: слід рухатися швидко, комерційно необтяжливо і головне – ефективно. Серед сотень протоптаних маршрутів, на яких історики неодноразово розвішували прапор рідного університету й факультету, вирізнялися Одеса, Київ, Кам’янець-Подільський, Хотин, Чернівці, Луцьк, Кошице, Пряшів, Бойна, Нітра, Братислава, Штурово, Будапешт, Естергом, Відень, Брно. Наскільки все було чудово і близько, і наскільки тепер все це трохи віддалилося від ідеалів наших бажань. Тому обрали найпростіший, але чудовий напрямок Ужгород-Львів-Ужгород. Тур-одноденка без зайвих витрат на ночівлі, максимальне використання світлового дня, безліч цікавинок археології й архітектури, приємні друзі, які за приязним сумісництвом перетворюються на чемних екскурсоводів. А також бонусна фінансова акція від держави в особі нашого вишу під назвою студентський квиток, який майже вдвічі зменшує фінансові витрати на подорож, звільняючи додаткові ресурси на музеї та атракції.
Радісна зустріч студентського товариства біля квиткових кас залізничного вокзалу завершилася швидким отриманням комплекту необхідних проїзних документів. Квитки Ужгород-Львів-Ужгород для кожного учасника вояжу були придбані всього за купюру із зображенням Тараса Григоровича! Заодно згадали теплі слова спостерігаючого зі «стогривнівки» великого поета й художника, які є обов’язковими для вивчення всіма істориками: «Я люблю археологію, я поважаю людей, які присвятили своє життя служінню цій таємничій Матері історії!» Зручний одяг і взуття є! Сумки-наплічники з поживними для підтримки туристичного ентузіазму бутербродами є! Друзі з подібним екіпіруванням наче клони заполонили ужгородський підземний перехід до потягу!!! І… в подорож! Зайнявши свої місця в комфортабельних вагонах, всі, розриваючи простір та час, понеслися до славетного міста Лева…
Щойно зігрітий вранішнім сонцем Львів лагідно зустрів нових візитерів. Привокзальними вуличками студенти долали початок маршруту. Вояжери пішли стандартним напрямком від залізничного вокзалу до Національного університету ім. І. Франка із заходом до собору святого Юра, де на туристів-істориків чекала насичена фактажем екскурсія від місцевого археолога – Ярослава Погоральського. Крім історії виникнення міста, перших згадок про нього, топографію і послідовність формування та заселення окремих кварталів, архітектурні особливості й історію археологічних досліджень, першокурсники почули масу нестандартних цікавих фактів. Місто, історія якого переплелася з долею багатьох європейських держав. «Львів – це маленький Париж! Львів – близнюк Праги! Львів – це старенький Краків! Львів – це темпераментний Лондон!»
Далі студенти ФІМВу переходили від локації до локації, пишаючись давньою, середньовічною та сучасною історією Львова, складеною до одного логічного ланцюга. Після кількагодинних пізнавальних блукань історичними місцинами вузеньких вулиць, забралися на Високий замок й усолодили очі спостеріганням своєрідної і неперевершеної архітектури львівського центру. Яскраві емоції подорожі були спіймані у фокус об’єктива професійного фотоапарата не менш професійного фотографа – другокурсника Гліба Волкова.
А закінчився день дружним забігом до залізничного вокзалу, де на екскурсантів вже чекав зворотний потяг, який під покривом пізнього вечора і ранньої ночі повертав їх знову до славетного міста над Ужем. А далі як завжди: тепло вагону, гуркіт коліс, перекидання одне одному найкращих фотографій і мрії про наступні подорожі!