Така є нація – студенти…

На літературному вечорі були і викладачі факультету – в.о. декана Галина Шумицька, завідувач кафедри журналістики Юрій Бідзіля, викладачі кафедри журналістики Володимир Тарасюк, Леся Поліха, Василь Шаркань, викладач кафедри російської літератури Марта Демчик.

Незважаючи на те, що новачки трохи хвилювалися, перший виступ у колі журналістської родини пройшов на «ура». Це підтверджують і слова Вероніки Мороз, студентки 3 курсу відділення журналістики:

«Мені дуже сподобався цей літературний вечір. Вірші Едуарда Асадова близькі нам. Думаю, що в такий оригінальний спосіб першокурсники змогли не тільки між собою краще познайомитися, а й презентувати себе старшим курсам, і таким чином зблизитися з усіма на факультеті. Особлива подяка за вірш «Про чудачку» – це один з моїх улюблених».

Про ідею такого заходу розповів один із його ініціаторів, доцент кафедри журналістики Володимир Тарасюк:

«Ми хотіли провести якийсь перший захід, шукали привід, і коли я побачив, що 7 вересня був день народження Едуарда Асадова, то запропонував студентам влаштувати вечір читань. Цікавинкою було те, що з цих студентів ще ніхто раніше не читав Асадова, тому для них це було по-новому і цікаво. Ніякого примушування тут не було, і тому особливо приємно, що половина курсу відгукнулася на мою пропозицію. Захід таки вдався. Студенти прониклися поезією, іноді читали настільки щиро й невимушено, що десь і сльоза бриніла в оці».

Сподіваємося, що цей захід допоможе першокурсникам швидше здружитися з іншими курсами, адже зараз на них чекатиме підготовка до щорічного фестивалю відділення журналістики «Інформаційна миска», що відбудеться на початку жовтня.

P. S. А для того, щоб і ви прониклися духом студентства, додаємо вірш Едуарда Асадова – «Студенти», який пролунав на вечорі першим 🙂
 

Проехав все моря и континенты,
Пускай этнограф в книгу занесет,
Что есть такая нация – студенты,
Веселый и особенный народ!

Понять и изучить их очень сложно.
Ну что, к примеру, скажете, когда
Все то, что прочим людям невозможно,
Студенту – наплевать и ерунда!

Вот сколько в силах человек не спать?
Ну день, ну два… и кончено! Ломается!
Студент же может сессию сдавать,
Не спать неделю, шахмат не бросать
Да плюс еще влюбиться ухитряется.

А сколько спать способен человек?
Ну, пусть проспит он сутки на боку,
Потом, взглянув из-под опухших век,
Вздохнет и скажет:- Больше не могу!

А вот студента, если нет зачета,
В субботу положите на кровать,
И он проспит до следующей субботы,
А встав, еще и упрекнет кого-то:
– Ну что за черти! Не дали поспать!

А сколько может человек не есть?
Ну день, ну два… и тело ослабело…
И вот уже ни встать ему, ни сесть,
И он не вспомнит, сколько шестью шесть,
А вот студент – совсем другое дело.

Коли случилось "на мели" остаться,
Студент не поникает головой.
Он будет храбро воздухом питаться
И плюс водопроводною водой!

Что был хвостатым в прошлом человек –
Научный факт, а вовсе не поверье.
Но, хвост давно оставя на деревьях,
Живет он на земле за веком век.

И, гордо брея кожу на щеках,
Он пращура ни в чем не повторяет.
А вот студент, он и с хвостом бывает,
И даже есть при двух и трех хвостах!

Что значит дружба твердая, мужская?
На это мы ответим без труда:
Есть у студентов дружба и такая,
А есть еще иная иногда.

Все у ребят отлично разделяется,
И друга друг вовек не подведет.
Пока один с любимою встречается,
Другой идет сдавать его зачет…

Мечтая о туманностях галактик
И глядя в море сквозь прицелы призм,
Студент всегда отчаянный романтик!
Хоть может сдать на двойку романтизм.

Да, он живет задиристо и сложно,
Почти не унывая никогда.
И то, что прочим людям невозможно,
Студенту – наплевать и ерунда!

И, споря о стихах, о красоте,
Живет судьбой особенной своею.
Вот в горе лишь страдает, как и все,
А может, даже чуточку острее…

Так пусть же, обойдя все континенты,
Сухарь этнограф в труд свой занесет.
Что есть такая нация – студенты,
Живой и замечательный народ!