Український Воїн Духу: на філологічному факультеті вшанували модерного й багатогранного Шевченка та провели День відкритих дверей
Цьогорічне свято, приурочене Тарасові Григоровичу, відбулося 16 березня та об’єднало науковців, учителів, студентів, школярів, які вивчають, досліджують, популяризують творчість національного генія
Учасниками заходу, підготовленого викладачами й студентами кафедр української літератури й мови, стали вчителі, учні Ужгородського наукового ліцею, Лінгвістичної гімназії ім. Т. Г. Шевченка та Забрідської гімназії-філії Великоберезнянського ліцею. До слова, всі наставники які привели школярів до університету, є випускниками українського відділення, тісно співпрацюють з факультетом, тому радо відгукнулися на пропозицію участі в заході.
Після вшанування Героїв і всіх українців, які загинули внаслідок війни, до присутніх звернувся декан факультету, професор Юрій Бідзіля: «У нас триває декада заходів, приурочених Тарасові Григоровичу – генію світового масштабу. Хотілося б, щоб ми вшановували пам’ять Шевченка не тільки в березні, до і після його дня народження, а весь час. Нам сам Бог послав такого Пророка. Однак не робімо з нього ідола, уникаймо надмірної патетики. Він був людиною зі смаком, одягався дуже гарно, був бажаним гостем на вечірках. Але ми зображаємо його у кожусі, старим дідом, хоч насправді навіть у час смерті був молодшим за мене, любив життя і любив Україну. Його твори звучать гармонійно як у виконанні класиків, так і сучасних співаків. Я вдячний кафедрі української літератури, всьому колективу філологічного факультету, нашим гостям – учителям, учням, за те, що вшановуєте Кобзаря. Але ще раз наголошу: давайте робити його сучасним».
Відкрити для себе нові сенси в постаті Шевченка закликала у своєму виступі й завідувачка кафедри української літератури Оксана Кузьма. Вона пригадала передмову до нездійсненого видання «Кобзаря» 1847 року, в якій поет порушує питання митця в умовах неволі, «заблокованої культури» й наводить приклади з тогочасного літературного життя, згадує Миколу Гоголя, Вальтера Скотта, які писали не рідною мовою: Гоголь, уродженець Миргородщини, писав російською, а шотландець Скотт – англійською. «Гоголь виріс в Ніжині, а не в Малоросії — і свого язика не знає; а В[альтер] С[котт] в Эдемборге, а не в Шотландії — а може, і ще було що-небудь, що вони себе одцурались», – казав Тарас Григорович. Для нього перехід на чужу мову неприйнятний, він трактує це як зраду собі.
Оксана Кузьма наголосила на актуальності Шевченкового слова в усіх історичних процесах нашої країни: «Чому вірменин Сергій Нігоян читає Шевченка під час Революції Гідності? Чому слова Шевченка звучать так щиро й потужно з уст воїнів, що звільняли Харківщину восени 2022 року? Чому Шевченко завжди є фактором об’єднання нації? А мабуть, тому, що саме йому судилося бути Голосом нації, її Духом, концентратом національно-визвольних змагань українців. Шевченко – це український Воїн Духу, який творить нові смисли національного буття. Він генерує ці смисли, спираючись на народні традиції, християнські орієнтири, на багатства світової філософської й культурної думки. Усі фундаментальні смисли закладені в його творчості. Вони пов’язані з ідеалами Істини, Правди, Свободи, Добра, Любові, Милосердя».
Студентки українського відділення поглиблено вивчають творчість Кобзаря, зокрема працюють із відповідною проблематикою в рамках літературного гуртка. Тож другокурсниці Христина Ігнат, Світлана Тафійчук, Анастасія Пікало, Тетяна Довбак, Мар’яна Шпілька, Тетяна Герич, Ангеліна Гречин, Ангеліна Бошинда, Владислава Грицак підготували презентації за результатами досліджень: про Шевченкіану літературознавчу, образотворчу, музичну, театральну. Зокрема пояснили, як вплинула творчість Тараса Григоровича на закарпатських письменників: Василя Ґренджі-Донського, Авґустина Волошина, Спиридона Черкасенка, Юрія Шкробинця, Юрія Керекеша, Василя Вовчка, Івана Ірлявського, Петра Скунця, Дмитра Кременя, Миколу Рішка, Карла Копинця, Софію Малильо.
Рядки поетів Закарпаття, присвячені Тарасу Григоровичу, озвучили у відеоформаті учні Лінгвістичної гімназії ім. Т. Г. Шевченка. 10-класниця Вероніка Футько, яка взяла участь у створенні відео, розповіла, що таку ідею запропонувала класний керівник, викладачка кафедри української літератури Ольга Товт: «Відео – це сучасний метод спонукати людей вивчати творчість нашого генія. Воно швидко поширюється в соцмережах, тому нам ця ідея сподобалася. На запис знадобився цілий день, але результатом задоволені».
Вчитель української мови і літератури гімназії Євген Цубина зазначив, що в освітньому закладі щороку відбувається серія заходів до дня народження Кобзаря: проводять вечори, поетичні читання, групові заняття тощо. «Про Шевченкову творчість говорять учителі на різних уроках, не тільки з мови й літератури, щоб діти дізналися якомога більше про Тараса Григоровича», – додав Євген.
Шевченківська енергетика простежується в образотворчому мистецтві Закарпаття. Найвідоміші роботи, присвячені Кобзарю, належать Василеві Свиді, Павлу Баллі, Василю Скакандію, Іванові Маснюку. Слово Тараса Григоровича відлунює у творчості композиторів, виконавців Василя Гайдука, Романа Меденція, Євгена Станковича. Популярні й сучасні композиції гуртів «Brevis», «Con Brio».
Після музичної Шевченкіани учні Ужгородського наукового ліцею виконали «Думи мої» під акомпанемент гітари. 10-класниці Марта Шелемба, Надія Іванишин розповіли, що класичне виконання пісні «Думи мої», уривок із вірша, а також фрагмент сучасного виконання підготували зі вчителькою Оксаною Станко. А мелодію на гітарі Надія вивчила самостійно, має музичну освіту.
Вчителька української мови і літератури Людмила Рогатин зазначила, що до ювілею Тараса Григоровича в ліцеї проводили різні заходи, які кожен учитель організовував на свій розсуд: «Ми провели вікторини, тематичні уроки, виховні години, літературні диктанти, декламування поезій. А для свята в УжНУ учні спеціально підготували виступ. Вдячні кафедрі української літератури за запрошення. Ми співпрацюємо багато років, а з вересня проводимо спільні конференції, профорієнтаційну роботу, запрошуємо викладачів УжНУ до участі в наших заходах».
Щодо театрального літопису, на Закарпатті зроблено чимало вистав за творами Кобзаря, а останніми роками – і про нього. В окремій презентації студентки згадали також Шевченківських лауреатів родом із Закарпаття: Івана Чендея, Петра Скунця, Петра Мідянку, Мирослава Дочинця, Дмитра Кременя, Олексу Мишанича.
Завершували свято на філологічному виконанням «Реве та стогне Дніпр широкий» та презентацією інформаційно-пошукового проєкту «Шевченко пригощає». Його створили вчителька й учні Забрідської гімназії-філії Великоберезнянського ліцею. У своєму закладі організували літературне кафе, в якому пропонували страви, описані у творах і щоденнику Кобзаря.
«Ми шукали креативну ідею, як показати Шевченка з іншого ракурсу. Спало на думку дослідити його гастрономічні смаки, вподобання. Після опрацювання джерел розробили макет меню, підібрали рецептуру, приготували страви. У меню розділили їх за видами: перші, другі, риба, м’ясні тощо. Ми з’ясували, що Шевченко був гурманом, полюбляв борщ із сушеними карасями, а також борщ із товченим салом, заправлений пшоном», – розповіла Ольга Лазарь, вчителька української мови і літератури.
Школярі описали рецептуру близько 20 страв, приготували їх, зробили світлини, постери, які публікували на сторінці школи. Частина учнів займалася поширенням інформації, друга складала меню, третя займалася приготуванням. Анастасія Семйон та Анелія Лазарь, які працювали над проєктом і презентували його в УжНУ, розповіли, що він виявився непростим, але в процесі виникало багато позитивних емоцій, було цікаво дізнатися гастрономічні вподобання Тараса Григоровича. Клас здружився, налагодили довірливі стосунки з учителем. Деякі смаки Шевченка здивували, наприклад, чай із ромом, гречані вареники з сиром. У результаті проєкту зібрали 3120 гривень для військових. В університеті школярі повторили майстер-клас приготування вареників із гречаної муки, які любив Тарас.
Під час Шевченківського свята присутні переглянули виставку до 209-ї річниці від дня народження, яку підготували працівники Наукової бібліотеки УжНУ.
Вшанування Тараса Григоровича, що відбувається не тільки до його дня народження, а в різних модерних формах упродовж року, є нашою вдячністю за його Слово та підтвердженням єдності українців, про яку так мріяв Шевченко. У ці непрості дні, місяці й воєнні роки по-особливому звучать рядки його заповіту: «І на оновленій землі / врага не буде, супостата, / а буде син, і буде мати, / І будуть люде на землі».
фото Оксани Кузьми та Михайла Коштури