Ужгородський університет отримав подарунок від бійців 128-ї бригади
Доцент кафедри фізико-математичних дисциплін Українсько-угорського навчально-наукового інституту Віктор Трошкі презентував ректорові Володимиру Смолоанці гільзу від 122-міліметрового артилерійського снаряду із зображенням емблеми нашого вишу та 128-ї бригади
Пан Віктор прийшов з подарунком від побратимів: гільзою від артилерійського снаряду 122 мм із зображенням емблеми нашого вишу та 128-ї бригади. УжНУ активно допомагає закарпатським бійцям, тож хлопці з передової у такий спосіб висловили свою подяку.
Під час спілкування воїн-науковець розповів, що нинішня фаза війни технологічна, маневрена, потребує постійних змін у плануванні, швидкої реакції на дії противника, який теж змінює свою тактику.
«Проблемою для нашого контрнаступу серед іншого є мінні поля. Росіяни вже мінують навіть свої окопи. Ми бачили їхні методички, де йдеться про способи мінування, які зможуть завдати максимальну шкоду. У них потужний РЕБ, добре навчені танкісти, перевага у повітрі. Що стосується снарядів, то, як порівняти з минулим роком, їхня кількість у росіян справді відчутно зменшилася, – каже Віктор Трошкі. – У нас же більш потужна ППО, набагато краща розвідка. F-16 суттєво підсили б нас. Сподіваємося, що вони таки з’являться. Бойовий дух наших бійців добрий, бо знаємо, за що воюємо. Мотивація – дуже важливий фактор. Хоча невизначеність, втома теж даються взнаки».
Пан Віктор зауважив, що на цій війні мають перевагу ті, хто краще підготований. Тож маємо брати якістю, а не кількістю.
До речі, інструктори НАТО не лише діляться досвідом, а й, за словами воїна, теж вчаться в українських бійців, адже війна реальна змушує постійно вдосконалюватися, придумовувати нові методи, підходи тощо.
Згадав пан Трошкі і про те, як тепло зустрічали ЗСУ на Херсонщині: рубали свої фруктові дерева, щоб дати воїнам на дрова, помагали всім, чим могли, не хотіли відпускати.
Ректор Володимир Смоланка подякував гостю за подарунок і висловив сподівання, щоб якнайбільше наших хлопців і дівчат з Перемогою повернулися додому.
«Я вдячний за вашу роботу, за захист! Завдяки звитязі наших ЗСУ ми можемо відносно спокійно працювати, виховувати молоде покоління українців. Тож будемо і далі працювати на Перемогу!» – резюмував пан Смоланка.