До монографії увійшли матеріали доповідей, виголошених на міжнародній науковій конференції «Мови та культури під час війни: (не) можливе, (пере)осмислене, (не)кероване», успішно проведеній Школою слов’янських та східноєвропейських студій (SSEES) Університетського коледжу Лондона (UCL) у співпраці з Університетом Юстуса Лібіха в Ґіссені (Німеччина), Ужгородським національним університетом (Україна) та Українським католицьким університетом (Україна) 2–3 травня 2024 р. в Лондоні. У конференції тоді взяло участь близько 60 науковців із 40 країн світу. Монографію ж склали наукові розвідки 14 авторів.
Презентація відбулася в Археологічному музеї УжНУ у змішаному форматі. Модерували захід очільниця Науково-дослідного центру соціології мови УжНУ Галина Шумицька та професор Школи слов’янських та східноєвропейських студій Університетського коледжу Лондону Алекс Круглов – обоє співавтори й наукові редактори видання.
З вітальним словом до присутніх звернулася проректорка УжНУ з науково-педагогічної роботи Мирослава Лендьел: «Ця колективна монографія — плід роботи, досліджень, дискусій, які тривали в українському середовищі, університетах Європи та обговорювалися під час конференції у Лондоні. Я ознайомилася з авторським складом і тематикою статей, і вони справді вражають. Дуже рада, що наш університет у партнерстві з вишами Європи зумів об’єднати лінгвістів, соціологів, журналістів, які в такому етнокультурному і мовному аспектах зуміли подивитися як українське суспільство і всередині державі, і за її межами може зберегти свою мову і культуру, плекати і захищати її, навіть додати нових мовних якостей».
Вагому роль у виданні монографії відіграв недавній завідувач кафедри соціології та соціальної роботи УжНУ, професор, а нині Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині Федір Шандор, який, на жаль, не зміг долучитися до презентації. Спільно з Алексом Кругловим вони написали передмову до праці.
Пан Алекс поділився з присутніми історією створення монографії, від зародження ідеї конференції й відбору учасників до укладання та оприлюднення книги. Створили монографію у дуже стислі терміни — за 11 місяців. Відтак професор передав слово Домініку Eллінгтону-Сміту, менеджеру публікацій відкритого доступу Лондонського університетського коледжу, який продемонстрував колективну монографію, вже розміщену в їхньому репозитарії. Незабаром праця з’явиться також в електронному зібранні Ужгородського національного університету.
Одним із авторів наукового збірника став Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь: «Ця монографія може стати величезним підґрунтям для посилення співпраці не тільки між українськими й британськими університетами, а й основою дальших мовних практик, які будуть стосуватися статусу національних мов, пригнічених мов, мов, які мають ознаки мововбивства, особливо під час російсько-української війни. За ці роки ми змогли зробити державну мову ефективною. Я дуже радий, що ця зустріч відбувається в Ужгороді. Адже Закарпаття, на моє свідоме переконання, – це край, де маємо найкращі мовні практики й результати їх застосування в полікультурному, поліетнічному, багатомовному середовищі, на кордоні різних світів, але в самому центрі Європейського континенту».
Серед рецензентів колективної монографії – професор Ужгородського національного університету Юрій Остапець, професорка Інституту української мови Національної академії наук України Світлана Соколова, професор Монітобського університету (Канада) Мирослав Шкандрій та професор Університету Кальярі (Італія) Алессандро Ачіллі.
Світлана Соколова у своєму виступі зазначила: «Ми всі переконалися, що війна в Україні — це спільна проблема, а не лише проблема українців. За цей час ми набули цінного досвіду, дізналися багато нового, і про нас багато чого дізналися. Чимало наших співвітчизників вперше опинилися не лише за кордоном, а й у західних областях. На жаль, більшість ніколи не виїжджала за межі свого населеного пункту, і не мала уявлення, як ми тут живемо. Сприйняття людьми мовної політики змінилося кардинально. За 3 роки мова також зазнала змін. Дуже цікаво, що монографія вийшла багатоаспектною. Вона є каталізатором усього того, що нині відбувається в нашому суспільстві».
Над макетуванням і версткою монографії працював головний редактор Медіацентру УжНУ Василь Путрашик. Автором обкладинки став магістрант кафедри соціології та соціальної роботи УжНУ Мартін Лешо. «З обкладинки ви насамперед маєте відчути динаміку, яка за рахунок кольорів емоційно співвідноситься з назвою монографії. Там немає нічого прямолінійного: зброї чи танків. Водночас внизу є світло – місце для людей. При формуванні обкладинки ми перебрали кілька варіантів, які мали стати тлом для наповнення книги. Важливим при виборі була думка про те, що, коли людина побачить монографію на поличці, вона сприйме її спочатку візуально, на цьому побудує свої очікування від змісту», – розповів хлопець.
Відтак слово надали співавторам. Dr. Надія Кісс (Ерфуртський університет) висловила вдячність усім причетним і поділилася кількома планами на майбутні проєкти. «Дуже важливо, що ця книга була видана в Україні. Цим показуємо, що під час війни культура є важливою. Такими працями ми продукуємо знання про Україну».
Людмила Підкуймуха, постдокторська дослідниця в Гіссенському університеті ім. Юстуса Лібіха (Німеччина) наголосила: «У цій українсько-англійській монографії для мене особливо цінними є українські тексти. Нарешті українська наука дійшла до такого рівня, що закордонні науковці, які не знають української мови, перекладають наші наукові статті за допомогою DeepL, Google Translate чи Chat GPT. Якщо раніше була популярною думка, що, аби бути почутими, потрібно писати тільки англійською, то тепер ми дійшли до того рівня, що можемо писати українською. Наші погляди є дуже цінними, потрібними і запитаними у світовому науковому середовищі».
Директор Інституту політичної регіоналістики УжНУ професор Маріан Токар акцентував увагу на виконаній командній роботі й висловив удячність організаторам. «Підбір авторів дав можливість розкрити нову для Європи й України проблему — мови і культури у війні. Це те, чого ми боялися. І сподівалися, що не застанемо за свого життя. Проте ми є свідками цих змін, відчуваємо та фіксуємо вплив війни на культури і мови. Тож варто продовжувати цю співпраці й долучати інших авторів до досліджень. Автори цієї монографії підтверджують, що ми не відхиляємося від Євроінтеграційного курсу, ідемо туди цілеспрямовано, свідомо і небезпідставно розраховуємо на те, шо завдяки мовам і культурам будемо прийняті і політично у сім’ю європейських народів».
Очільниця Науково-дослідного центру вивчення насильства УжНУ Олександра Орос поділилася коротким змістом та практичними результатами свого дослідження, зазначивши: «Війна створює умови, які роблять критичними ситуації використання агресії у спілкуванні та соціальній взаємодії. Ми тривалий час перебуваємо в умовах екзистенційної небезпеки, соціальної невизначеності, без горизонту планування. Найбільше від цього страждають діти. Найкращим інструментарієм я вважаю спільне навчання батьків і дітей, особливо під час критичних ситуацій. Вважаю наступні дослідження цієї тематики дуже перспективними».
Ще одна співавторка монографії, професорка кафедри іноземних мов Берґенського університету (Норвегія) Інґунн Лунде розповіла про те, як повномасштабна війна вплинула на українські студії та дослідження у Норвегії. Особливо приємно, що науковиця говорила респектабельною українською мовою.
Українською мовою виступав і Адам Ґлаз, доцент кафедри мовознавства Університету Марії Кюрі-Складовської в Любліні (Польща), котрий поділився ідеями розвитку української нації, шляхами якнайкращої репрезентації України в міжнародному співтоваристві, зокрема й науковому.
Доцентка кафедри сучасної української мови Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича Тетяна Гуцуляк наголосила: «Такий потужний чинник, як війна, дуже впливає на всі сфери нашого життя. Але надзвичайно сильно він відобразився на нашій культурі, мові та соціальному житті. Наші люди в перші дні війни надзвичайно емоційно й інтелектуально проявили себе на мовному рівні – мова просто вибухнула і на лексичному, і на семантичному рівнях різними новотворами, відтінками, які з’явилися в добре відомих словах. Це все настільки жваво відобразилося й популяризувалося, що мовознавці мають величезний обсяг роботи, щоб зберегти ці зміни для історії».
Леся Рубашова, доцентка Центру наукових досліджень і викладання іноземних мов НАНУ, проаналізувала гумор і сміх як реакцію на війну, зокрема в постановах українських театрів.
В.о. завідувача кафедри соціології та соціальної роботи УжНУ Дмитро Афанасьєв, підсумовуючи зустріч, зазначив: «Ця монографія містить міждисциплінарні дослідження на стику багатьох наук. Наша кафедра створювалася як проєкт міжнародної лінії для започаткування соціальної роботи майже 30 років тому. І міжнародні контакти становили дуже потужний елемент діяльності підрозділу. На жаль, ковідні часи й воєнний стан мінімізували наші можливості долучатися до такої роботи. Проте завдяки провідним науковцям кафедри, зокрема й Галині Василівні Шумицькій, яка недавно долучилася до колективу, робота триває».
Колективна монографія «Мови та культури під час війни» засвідчує, що попри бойові дії українська наукова спільнота не лише продовжує активну дослідницьку діяльність, але й посилює інтеграцію у світовий науковий простір.
фото авторки та Василя Шарканя,
відео Василя Шарканя