Від абітурієнта до магістра: враження від навчання в УжНУ студентів-істориків

Про враження від навчання в УжНУ ми поспілкувалися з першокурсниками спеціальності «Середня освіта (історія)» Миколою Мускою та Іванною Бабинець й магістром «Історії та археології» Юрієм Прокопом.

• Чому обрали для навчання саме свою спеціальність і саме в УжНУ?

Микола: – Я живу в Ужгородському районі, тому обрав для навчання найближчий від дому університет. Крім того, цей виш має добру репутацію. Вирішив обрати спеціальність «Середня освіта (Історія)» на факультеті історії та міжнародних відносин зокрема тому, що мене завжди цікавила ця наука, особливо середньовічна історія. Також перевагою у виборі стало те, що я проходив тут на бюджет.

Іванна: – Перше, на що я зважала, – престижність університету. У переглянуту мною топову десятку вишів потрапив і УжНУ. Тут навчається багато моїх знайомих, які позитивно відгукуються про навчання. Остаточно мене переконали рекомендації моєї вчительки історії, яка готувала до ЗНО. Вона відзначила високу компетентність викладачів факультету. Зваживши все, я зважилася вступати саме в УжНУ.  Щодо спеціальності, то, хоч як воно, може, дивно звучить, але я змалечку любила запам’ятовувати дати. Та й загалом мені подобається вивчати історію своєї країни. Переконана, кожен свідомий громадянин має її знати. Бо, як-то кажуть, хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

Юрій: – УжНУ обрав насамперед тому, бо живу недалеко від Ужгорода. По-друге, рейтинг вишу. Коли я вступав, було 14-е чи 17-е місце, мене це приємно вразило. А, по-третє, зіграли роль поради друзів, які навчалися в УжНУ саме на історичному факультеті (після реорганізації 2016 року істфак об’єднався з іншим підрозділом, утворивши факультет історії та міжнародних відносин. – Авт.). Завдяки їх порадам та своїй любові до історії я вирішив вступати саме сюди. На «Середню освіту» подався, бо цей фах був дуже популярним і здавався більш перспективним. А на магістратурі змінив спеціальність, бо захотів чогось нового. Я вже маю диплом бакалавра-освітятина, чому б не спробувати здобути фах науковця в магістратурі? І не шкодую про це.

• Чи виправдалися перші очікування від навчання? Все так, як уявлялося?

Микола: – Спочатку навчання було складним і незвичним, адже воно сильно відрізняється від шкільного. Згодом я адаптувався, і навчальний процес виявився цікавішим, ніж я його уявляв.

Іванна: – Ми навчалися тільки 4 дні очно, а потім перейшли на дистанційку. Дуже подобається наш студентський колектив й викладачі, які, попри всі труднощі, намагаються провести пару та максимально передати знання. Звичайно, дистанційка має свої переваги і недоліки. З плюсів – можна встати з ліжка за 15 хв. до пари, з недоліків – псується зір від постійного сидіння за комп’ютером. Загалом мої очікування виправдалися. Звичайно, якби було живе навчання, то було б ліпше. Але предмети цікаві, викладачі стараються. Віримо, що вже скоро зможемо відновити звичний формат та відчути всю радість студентських років.

Юрій: – В одних речах мої сподівання справдилися більше, ніж я собі уявляв, в інших – ні. Безперечно, мені назавжди запам’ятаються наші практики, особливо археологічна та етнографічна. Це були дуже приємні й веселі моменти. Хоча я очікував більше динаміки, але в цілому навчання промайнуло добре і на бакалавраті, і в магістратурі.

• Яким одним словом охарактеризували б навчальний процес і чому?

Микола: – Мабуть, я б його охарактеризував словом «цікаво». На 1-му курсі я здобув багато знань з первісної та античної історії. Паралельно збагатився масою інформації з культури, філософії, релігії стародавніх народів. Завдяки старанності викладачів, лекції і практичні заняття відбуваються цікаво й проминають непомітно та швидко. Однак найцікавіше для мене було написання курсової роботи, адже досліджував тему, яка мені дуже подобається.

Іванна: – Напевно, старанність. Хоча ні! Активність! Тепер вона більше проявляється.

Юрій: – Одним не можу: дуже багато спогадів. Скажу так: толерантність у взаєминах студент-викладач, що мені дуже подобається, висока кваліфікація викладацького складу і постійна зацікавленість.

• Які плани після випуску на професійне майбутнє?

Юрій: – Наразі викладаю історію України у коледжі культури та мистецтв ім. А. Ерделі. Мені подобається педагогічна робота, і я б хотів зосередитися на ній. Бути провідником інформації для молодших поколінь – це моє. Тож зупинюся на цьому, якщо життя не повернеться по-іншому.

• Чи рекомендуєте для вступу цьогорічним вступникам УжНУ ваш факультет?

Микола: – Звичайно, рекомендую! Оскільки факультет історії та міжнародних відносин – це не тільки навчання, а й багаторазові подорожі, екскурсії по музеях, замках та інших визначних місцях. На факультеті я познайомився з багатьма доброзичливими й життєрадісними людьми, які підтримують одне одного у скрутні моменти. Також дуже важливим є те, що викладачі нашого факультету – позитивні й старанні люди, які цікаво викладають лекційний матеріал і якісно проводять практичні заняття. Крім того, дуже цікаво й корисно вивчати минуле людства, вчитися на помилках минулого, робити для себе висновки на основі історичних знань. Ці знання стануть в пригоді будь-якій людині.

Іванна: – Так, безперечно. І навіть можу дати кілька порад. Передусім – треба вчитися. Бо, як на мене, ставлення до навчання відображає твоє ставлення до майбутньої професійної діяльності. Ще раджу дослухатися до викладачів й не опускати рук. У житті трапляється всяке, але якщо вірити в себе, то можна зробити все. Навіть скласти першу сесію, яка здається найважчою у житті :).

Юрій: – Вступати на факультет історії та МВ раджу людям, які люблять історію й цікавляться нею, хочуть знати, хто ми, звідки, як влаштоване життя, а також прагнуть знайти, окрім якісного освітнього процесу, ще й дружну атмосферу.

/про враження від навчання студентів відділення міжнародних відносин (частина ІІ) – найближчим часом/