Французькі світи українською мовою
Від сонячної романтики до химерних ілюзій: як нові переклади будують культурні мости та розкривають багатогранність сучасної Франції
Співпрацюю з кількома відомими українськими видавництвами, у яких шанс на переклад одержують не лише англомовні чи іспаномовні, а й франкомовні письменники: класики і сучасні автори, які вже здобули популярність як у Франції, так і за кордоном у перекладах іншими мовами.
Наслідком цієї співпраці стала поява творів, які українською раніше не виходили: ранньої малої прози Еміля Золя («Заради ночі кохання»), роману Клелі Авіт «Я тут» – сучасної версії «Сплячої красуні» про кохання і надію; роману-фентезі Мартена Пажа «Як я став дурнем» про молодого і розумного юнака, неабиякий інтелект якого не зробив його ані багатим, ані щасливим, і він одного дня вирішує стати…дурнем»; книжки Жанни Бенамер «Заручники душі», яка окреслює шляхи до істинної свободи, яку можна знайти лише осягнувши потаємне в собі; чудового роману відомої французької письменниці угорського походження Крістін Арноті з двох частин «Мені п’ятнадцять років, і я не хочу помирати/ Не таке-то воно легке, життя!», одного з найкращих романів про кохання сучасної французької літератури відомої письменниці Мадлен Шапсаль «Закохані», інші.
Цієї весни видавництва «Фабула» і «НК Богдан» зробили мені велику приємність, оприлюднивши мої переклади, яких довелося доволі довго чекати. Маю на увазі книги молодих франкомовних письменників: Софі Рув’є «Трішки далі, одразу ж за сонцем» і Артура Дрейфуса «Третя рука».
Софі Рув’є (справжнє прізвище Софі Анріонне) народилася в Шалон-ан-Шампань у 1978 році. Перший її твір – роман «Кумедна карма» – побачив світ у 2014 році, а потім вийшло ще шість її романів, завдяки яким стала популярною як у Франції, так і в багатьох країнах, на мови яких вони були перекладені.
«Трішки далі, одразу ж за сонцем» – її новий роман, виданий паризьким видавництвом «Файяр». Як і попередні, він став популярним у французьких читачів, передусім у читачок.
Ось відгук однієї з них: «Роман Софі Рув’є – це радість, яку хочеться відчувати знову і знову. Кожне слово і кожне речення – радість. І якщо обкладинка книги прекрасна, то її зміст – ще прекрасніший».
Цей роман – захоплива подорож туди, де пристрасно б’ється нерозгадане серце вже немолодої жінки, де герої поринають у зворушливі спогади, де надія перемагає зневіру, де життя зближує рідних після багатьох років поневірянь і відновлює свій плин, де шок спричиняє рятівне вирішення складної проблеми.
Якщо ви любите сміятися, плакати, розмірковувати, розчулюватися, то вам неодмінно слід зустрітися з героїнями роману – Адель і Августиною!
Чутлива, поетична літераторка, Софі Рув’є поведе вас дуже далеко – у світ, ім’я якому «щастя». Знайти його легко: він «трішки далі, одразу ж за сонцем»…
Головна героїня твору Адель, працює в Парижі у медичній аналітичній лабораторії. Винаймає квартиру разом з Ґабріелем, неодруженим, як і вона. Окрім Ґабріеля, колег по лабораторії та вірної подруги Нур Адель практично ні з ким не спілкується, бо любить самотність.
Якось, коли поверталася додому, з нею трапився нещасний випадок, який ледь не коштував їй життя і суттєво вплинув на неї. Вона зрозуміла, що пора підбити підсумки прожитого і, змінивши до певної міри свій спосіб життя, втілити її не використані можливості. Адель бере на роботі відпустку і їде на південь Франції, у Країну Басків, у містечко Ґетарі, де вона народилася і зростала. Тут досі живе її сповнена життєвої енергії бабуся Авґустина – настільки ж комунікабельна, наскільки й примхлива, літня жінка, з якою Адель не завжди знаходить спільну мову. Але попри це вона її любить, і вдячна їй за розповіді, завдяки яким поринає спогадами в минуле.
Сюжет роману Софі Рув’є настільки ж захоплюючий, як і доволі складний, адже авторка порушує низку тем. Це твір про життя, про втрату близької людини, яка занадто рано відійшла у засвіти, про розрив сімейних стосунків, про запізніле кохання…
«А може, замість жити з жалем, настав час примиритися з минулим», – думає Адель, – навіть попри те, що колись пережила болючі миті, що залишилися в пам’яті і досі її хвилюють?
У романі читач перебуває поруч із головною героїнею у її непростих пошуках щастя. Вона проводить його через своє життя, сповнене злетів і падінь, суперечок, дружби і кохання. Цей зворушливий і світлий роман закликає нас жити на повну, насолоджуватися життям, вірити у себе і в свої приховані можливості.
Чому потрібно його прочитати?
- Тому що він пахне сонцем і морем Країни Басків – краю, де минуле переплітається з сучасністю, краю, що дихає свободою і боротьбою за незалежність, а культура басків, немов яскравий килим, виткана з ниток традицій. Через описи та різні сцени відкриєш для себе цей неповторний, дорогий серцю Софі Рув’є регіон Франції, і подорожуватимеш ним від початку і до кінця роману.
- Тому, що він поєднує в собі різні теми і малює з великою ніжністю портрети багатьох персонажів, до яких ми швидко звикаємо, а окремими з них навіть захоплюємося
Фінальна частина роману цілком логічна, – саме така, яка нам подобається!
Книгу іншого автора – Артура Дрейфуса – я для себе відношу до категорії «божевільних». Це твори, що виходять за межі усталених звичок, вводять у наше сприйняття незвичну мову, незвичні світи, які збивають нас з пантелику, викликають у нас дискомфорт читання, бо не розуміємо, як їх читати, як про них говорити, що з ними, власне, робити, як їх осягнути. Через свою дивність і надмірності вони викликають у нас парадоксальні почуття.
Іноді вони є для нас просто цікавлять, але часто ставлять під сумнів наші уявлення, порядок дискурсу, занурюють у своєрідне сп’яніння, що залишає нас ошелешеними, здивованими.
Саме у стані паралізуючого заціпеніння, захоплені мовою, ритмом, своєрідною вигаданою автором люттю, яка, попри всі свої недоліки чи надмірності, занурює нас у дивний і незвичайний світ, читаємо «Третю руку» Артура Дрейфуса.
Артур Дрейфус – молодий франко-швейцарський письменник і сценарист. У 2009 році він став лауреатом премії для молодих франкомовних письменників за роман «Він дезертир». Потім опублікував ще кілька книжок, відзначених літературними преміями.
Роман-фентезі «Третя рука» ( «La Troisième main») вже кілька років поспіль є світовим бестселером, а недавно вийшов друком українською завдяки зусиллям вашого перекладача.
Роман написаний у форматі щоденника п’ятнадцятирічного Поля Маршана з французького міста Безансон, життя якого кардинально змінила Перша світова війна. Автор проводить читача крізь драматичні роки початку ХХ століття й охоплює період від раннього дитинства головного героя аж до початку 1930-х років.
Неймовірна подія у житті хлопця відбулася 4 червня 1915 року. Того дня, коли він їхав на велосипеді селом, що знаходилось надто близько до зони бойових дій, потрапив під артилерійський обстріл. До тями прийшов у незнайомому місці, схожому на підвал.
Зрозумів невдовзі, що потрапив у руки в божевільного хірурга-експериментатора, котрий пришив йому чужу руку і тепер вона стирчала з його живота. Відтоді для Поля починається нове життя, повне незвичайних і небезпечних подій і великих печалей, адже третя рука була не інертним додатком, а могла діяти в згоді, або й ні з його тілом…
Ця її властивість надає автору безліч можливостей розвитку подій, що він і використовує, причому дуже вдало, і читач одержує справжнє задоволення від дотепних пригод з доброзичливим, іронічним зображенням життєвих ситуацій, що перетворює читання на захопливий відпочинок.
У коротких розділах твору Дрейфус проводить читача проходить крізь життя цього хлопчика, котрий знову відкриває для себе світ, здобуває освіту, губиться у вирії історії, знаходить кохання і втрачає його, звільняється від самого себе… Він зазнає сплесків свідомості, відкриває суперечності своєї особистості та безладу світу. Читати цю книжку – одне задоволення, тому рекомендую її усім, хто любить пригоди з присмаком гумору.
Якщо поставити собі питання, за що люблять українці французьку літературу, то на нього, як на мене, можна було б відповісти так: за її багатогранність, глибокий філософський зміст та неперевершену атмосферу, за те, що французькі автори досліджують складні людські почуття, пристрасті та моральні дилеми, за те, що відверто говорять про кохання, самотність, сенс життя та свободу. Загалом, французькі книги як засоби релаксації чудово виконують свою роль, і в цьому немає жодного сумніву.