З викладачами коледжу УжНУ обговорили профілактику наркозалежності серед студентів
Такі зустрічі планують і в інших підрозділах вишу
Психолог розпочала розмову зі вступного слова про наркотики, які викликають психологічні та економічні проблеми для людини. Далі пані Світлана звернула увагу на профілактику залежності, зокрема й на превентивні дії викладачів, котрі можуть допомогти виявити схильну до ураження забороненими речовинами дитину: спостерігати, який в якому типі сім’ї вона живе, чи є в стосунках гіпоопіка (дитина без належної уваги) та надмірна опіка. Також варто пам’ятати, що дитина спроможна керувати дорослими, тож слід встановлювати межі доступного.
За словами психолога, найчастіше ураженими є діти, коли в родині батьки не виконують своїх функцій, тобто молода людина бере на себе обов’язки дорослих (підробітки, догляд за меншими братами/сестрами, тощо). Тому найперше, що варто зробити в профілактиці наркозалежності, – поспілкуватися із батьками підлітка, адже найчастіше проблема прихована в сімейних стосунках.
Як же виявити «любителя забороненого» за зовнішніми ознаками або поведінкою? Пані Світлана дає відповідь: «Це зазвичай агресивна, неадекватна, тривожна особистість, у якої є певні марення, порушення сну, а також низька або навпаки надто висока самооцінка».
Що варто зробити, якщо є здогадки про наркозалежність студентів? По-перше, профілактика: донести до відома молоді про наслідки вживання зілля та пропагувати здоровий спосіб життя. По-друге, коли вже встановлено факт уживання, то направити до психолога, а потім і до нарколога. По-третє, психотерапія: потрібно встановити довірливі стосунки, виховувати адекватну самооцінку, вибудовувати стрижні, на які дитина може спиратися, а також спонукати робити себе кращим.
Наприкінці зустрічі викладачі дискутували про доцільність втручання у сімейні стосунки дитини. Згадали випадок, коли батьки звинувачували педагога в наклепі, бо не могли повірити в наркозалежність власного чада. Урешті дійшли до висновку, що викладач повинен діяти в межах своєї компетентності, тобто, виявивши факт залежності, повідомити про нього батькам, а потім спільно вирішувати, як діяти далі.
Свою бесіду пані Світлана завершила словами: «Будь-хто може стати для дитини авторитетом і вберегти її від наркозалежності. Для цього треба бути справді наставником і мати контакт із молоддю».
До слова, такі зустрічі планують і в інших підрозділах вишу.