Кафедра історії України і працює сумлінно з оптимізмом, і відпочиває активно з креативом

Традиційний День докторанта-історика відзначили в урочищі Золота Гора, що адміністративно належить до села Барвінка Ужгородського району. Там розмістився однойменний рекреаційний комплекс, де часто відбуваються представницькі наукові форуми. Це менш ніж за 10 кілометрів від центра Ужгорода у південно-східному напрямку.

Узагалі ж День докторанта-історика дебютував з ініціативи доцента Олександра Богіва, нині заступника голови Мукачівської районної державної адміністрації. Його першим місцем проведення стала зона відпочинку на оточеному красивим ліском узбережжі дериваційного ставка села Великий Коропець на Мукачівщині. Відтак докторантів-істориків урочисто пошанували на курорті в урочищі Воєводино, поблизу села Турʼї Пасіки Перечинського району.

У денній докторантурі сумлінно підвищують фаховий рівень троє доцентів кафедри історії України (Тетяна Росул, Оксана Ферков, Павло Леньо). Днями до них приєднаються ще двоє колег (Іванна Скиба, Віктор Кічера), а Юрій Данилець щойно завершив дворічну докторантуру. Такий же бонус, щоправда, трирічний, випав свого часу професору Нелі Жулканич (у Національному педагогічному університеті ім. М. Драгоманова) і доценту Наталії Радченко (у Луганському національному університеті ім. Т. Шевченка). Нині ж професор Неля Жулканич спрямовує дослідницьку працю чотирьох аспірантів й одного докторанта – Тетяни Росул.

Теперішні докторанти підрозділу повноцінно інтегрувалися у європейський освітній простір. Доцент Юрій Данилець протягом останнього року двічі вигравав міжнародне стажування за Національною стипендійною програмою Словацької Республіки – на православному богословському факультеті Пряшівського університету і на теологічному факультеті Католицького університету в Ружомбереку. Здобувши стипендію Угорської академії наук, доцент Оксана Ферков стажувалася за програмою «Домус гунгаріка» у Католицькому університеті П. Пазманя в Будапешті. На самій же кафедрі історії України нині підвищує кваліфікацію викладачка історії Ужгородського торговельно-економічного коледжу Оксана Фречка, а стажування за програмою наукових обмінів імені Джеймса Фулбрайта має професор історії Університету Тенесі у м. Чатануга Джон Свонсон, яким опікується доцент Павло Худіш.

Про це та інше мовилося на Дні докторанта-історика, що у четвер, 11 жовтня, в класичному аристократичному стилі відбувся у сосновому гайку на Золотій Горі. На термометрі показувало +21 градус за Цельсієм. Неспішну оглядову екскурсію рекреаційним комплексом, у який увійшли термальні басейни, ставок для риболовлі, невеличкий зоопарк, різноманітні спортивні споруди тощо, провела колегам доктор історичних наук, професор Лариса Капітан, яка плідно консультує докторантів і майбутніх докторів філософії, значну увагу приділяє історичному краєзнавству.

До організації та проведення знаменного корпоративного свята також долучилися аспіранти – здобувачі вищої освіти ступеня доктора філософії, зокрема Іван Логай, Михайло Кікіна, Юрій Офіцинський, а також вихованка кафедри – кандидат історичних наук Марія Кашка, доцент кафедри туризму УжНУ. Жвавий та невимушений обмін ідеями і думками завершився спільним кавуванням просто неба.

Якщо Золота Гора розміщена на висоті 200 м над рівнем моря, то водойма на місці колишнього піщаного карʼєру в селі Руські Геєвці того ж Ужгородського району слугує найнижчою точкою Закарпатської низовини – 100 метрів над рівнем моря. Отаку чудову місцевість, що менш як за два десятки кілометрів південніше від Ужгорода поряд з малою батьківщиною – селом Великі Геєвці – докторантки кафедри Оксани Ферков, обрали для започаткування сталого Дня аспіранта-історика.

Роль ідейного натхненника торжества взяв на себе Михайло Кікіна, здобувач вищої освіти ступеня доктора філософії другого року навчання, котрий вивчає асоціальну поведінку населення повоєнного Закарпаття (друга половина 1940-х – 1950-і роки). На його поклик радо відгукнулися аспіранти, докторанти, викладачі, працівники кафедри історії України. Усього в УжНУ здобувають нині вищу освіту ступеня доктора філософії зі спеціальності «Історія та археологія» 33 особи. Два десятки з них місцем виконанням дисертаційних досліджень обрали безпосередньо випускову кафедру – історії України. Це не дивина, враховуючи те, що саме тут найбільше докторів історичних наук – четверо, зокрема й гарант освітньо-наукової програми здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії зі спеціальності «Історія та археологія» професор Роман Офіцинський. А пʼятий доктор наук, так би мовити, вже в дорозі. Доцент Василь Міщанин вносить останні правки до докторської дисертації, що вже обговорювалася на засіданні кафедри.

Приємно відзначити, що аспіранти кафедри історії України успішно виконали річні індивідуальні плани роботи, двоє з них – Євген Мандрик та Євген Лутак – учасники міжнародної програми академічної мобільності Еразмус+. Складені ними за кордоном іспити з навчальних дисциплін (філософія, англійська мова, педагогіка), зокрема у Католицькому університеті в Ружомбереку, рішенням рідної кафедри перезараховуються в рамках поточної академічної успішності.

Відзначення Дня аспіранта-історика припало саме на золоту осінню серединку – 15 жовтня, наступний день після Покрови і свята на честь захисників України. До речі, троє аспірантів кафедри історії України пишуть дисертаційні роботи з актуальної воєнної проблематики. Іван Логай вивчає бойовий шлях 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Збройних сил України, а Іван Маринцівський – участь України у миротворчих операціях ООН. Юрій Офіцинський недавно презентував монографію про сучасну російсько-українську війну.

Заздалегідь продумана програма святкового дійства на пошану аспірантів-істориків передбачала природознавчу та історико-топонімічну прогулянки навколишньою місцевістю. Відтак приступили до приготування народних страв на вогнищі за перевіреними рецептами – делікатесних грибів, поживної картоплі, добірного мʼяса… Професор Неля Жулканич щедро пригостила всіх вишуканим італійським білим вином і соковитими румʼянобокими яблуками сорту Айдаред з урожайного саду своїх давніх сімейних друзів-фермерів, що розкинувся неподалік.

Штучне озерце у Руських Геївцях вразило мінливою колористикою під сонячним промінням, що прогріло повітря до +25 градусів за Цельсієм. Здаля плесо вабило синявою, а з крутосхилів дивувало зеленавою прозорістю. Як відстежив завідувач кафедри, професор Роман Офіцинський, неподалік північного берега синя гладінь динамічно межує з молочно-сивою, наче у знаменитих просторах, де зустрічаються та не змішуються через різну щільність води Атлантичного океану та Середземного чи Карибського морів, або ж Північного і Балтійського морів. Оскільки синьо-зелене озерце у Руських Геївцях доволі глибоке – близько 30 метрів, його вподобали аквалангісти. Один із них якраз занурився недалеко від берега у пошуках раків.

Водночас прикро, що неохайні місцеві жителі та гості-відпочивальники не надто переймаються чистотою довкілля, залишаючи по собі недобру згадку купками сміття з поліетиленових і скляних пляшок, мотлоху. Наразі ця природна перлина Ужгородщини ще не знайшла турботливих господарів і відданих шанувальників. Отож День аспіранта-історика завершився генеральними прибиранням узбережжя, прилеглого до мальовничого місця яскравого і змістовного відпочинку колективу кафедри історії України.