Бібліотека професора-германіста Григорія Павленка стала доступною для студентів-істориків

Днями ж група ентузіастів реалізувала наступну важливу ініціативу й уможливила вільний доступ до наукової бібліотеки професора Григорія Павленка, що вціліла. Його спадкоємці – син Олександр і невістка Варвара – подарували частину книжкового зібрання (близько півтисячі видань) їхнього батька і свекра для студентів, учених, педагогів. Перевезення книжок організували й забезпечили доктори історичних наук – завкафедри історії України Роман Офіцинський, професор кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій Євген Бевзюк, а також кандидати історичних наук, доценти кафедри історії України Юрій Данилець і Василь Міщанин. Долучилися також першокурсники бакалаврату  спеціальністі «Історія та археологія».

Директор Наукової бібліотеки УжНУ Марія Медведь дозволила розмістити отримані книжки у приміщенні свого підрозділу, що безпосередньо обслуговує читацькі запити істориків за місцем їхнього навчання і праці. Ідеться про важливі та вкрай потрібні напохваті енциклопедичні, наукові, науково-популярні видання з історії країн і народів світу, що побачили світ у 1940–1990-х роках. Це багатотомні серії та монографії з європеїстики й орієнталістики, античності та медієвістики, германістики і романістики тощо.

Серед них чимало раритетів, як-от дванадцятитомник визначного історика, випускника Київського університету Євгена Тарле (1874–1955), що, як пригадує завідувач кафедри нової і новітньої історії та історіографії, професор Іван Мандрик, у радянський час коштував тисячу карбованців. Тоді це було захмарною сумою – майже двомісячною заробітною платнею іменитого заслуженого професора. Погодьтеся, нині навряд чи хтось із науково-педагогічних працівників свою двомісячну зарплату, що значно поступається за купівельною спроможністю раніше зазначеній, погодиться віддати за який-небудь цінний багатотомник.

Частину книжок з бібліотеки професора Григорія Павленка передано Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Федора Потушняка, де успішно діє інформаційно-ресурсний центр «Вікно в Америку». Згідно з угодою між цією бібліотекою та УжНУ, ошатна і добре технічно оснащена домівка «Вікна в Америку» активно використовуються з навчальною метою для якісної підготовки фахівців за спеціалізацією «Американістика», що вже третій рік діє на бакалавраті з «Історії та археології». Як відомо, студентами-американістами опікується кафедра історії України УжНУ, представники якої дбають і про постійне поповнення фахової бібліотеки. Наразі вона збагатилася на півсотні видань, переданих центру «Вікно в Америку». Директорка обласної бібліотеки Олена Канюка вельми зацікавлена у поповненні фондів своєї установи історичною літературою, що має в читачів підвищену популярність.

Загалом же коло й географія науково-освітніх зацікавлень і трудової діяльності професора Григорія Павленка надзвичайно широкі. Він виріс на Київщині, після закінчення історичного факультету Ужгородського університету, упродовж 1959–1962 років викладав в Південно-Сахалінському педагогічному інституті, навчався в аспірантурі та захищав дисертації в Москві, стажувався в Берліні, в Ужгородському університеті був деканом історичного факультету (1986–1991), завідувачем двох кафедр – історії стародавнього світу і середніх віків (1987–1993), нової і новітньої історії та історіографії (1993–2001), що існують досі.

Шкода, що в альма-матер доти не проявляли належної уваги до збереження особистих книгозбірень в цілісному вигляді решти представників «срібного віку» історичного факультету, що відійшли за межу – професорів Михайла Трояна, Івана Гранчака, Едуарда Балагурі, Михайла Тиводара, доцентів Томаша Сопка, Василя Палька та інших. Їхні багатомовні книжкові зібрання переважно розійшлися частинами серед зацікавлених осіб. Якщо б згадані колекції вдалося зібрати, образно кажучи, під одним дахом – приміром, у спеціальному фонді, то йшлося б нині про одну з найбільших історичних бібліотек принаймні Карпатського регіону.

Гідним для наслідування прикладом є зусилля колективу філологічного факультету УжНУ, що не змарнував шанс, доправив через кордон і розмістив у себе книжкову колекцію світлої пам’яті Олени Рудловчак, видатної україністки із сусідньої Словаччини.