Екологи й хіміки УжНУ відвідали Чорнобильську зону відчуження
Поїздку молоді до Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника ініціювала доцентка кафедри екології та охорони навколишнього середовища УжНУ Світлана Делеган-Кокайко
«Щороку українці вшановують пам’ять жертв Чорнобильської катастрофи. Однак кадри з екранів телевізорів і засобів масової інформації не можуть передати глибину трагедії сотень тисяч ні в чому не винних людей і героїв, які віддали життя за порятунок інших», — переконана ініціаторка екскурсії, доцентка кафедри екології та охорони навколишнього середовища УжНУ Світлана Делеган-Кокайко.
За її словами, мета поїздки до Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника полягала в ознайомленні студентів-екологів з основними напрямками наукових досліджень відповідної зони з можливістю надалі укласти договір про співпрацю, що дозволить студентам хімічного факультету проходити практику, а науково-педагогічним працівникам УжНУ –стажуватися та підвищувати кваліфікацію.
Екскурсію проводила начальниця відділу інформаційно-просвітницької роботи Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника Вікторія Мельничук-Володькіна. Спочатку відвідали загоризонтну радіолокаційну станцію «Дуга», яка до аварії була секретним об’єктом, бо слугувала для раннього виявлення запуску балістичних ракет, зокрема зі США. У 1976–1989 роках цей комплекс приймальних антен випромінював сигнал, який могли вловити короткохвильові радіоприймачі в усьому світі. Через різкий повторюваний шум на частоті 10 мГц дугу назвали «дятел». Розміри конструкції просто вражають.
Далі за маршрутом — Чорнобильська атомна електростанція, де 26 квітня 1986 року сталася одна з найбільших техногенних катастроф в історії людства. Нині тут безпечно, адже зруйнований четвертий енергоблок станції покритий двома саркофагами. Новий аркоподібний саркофаг, зведений французьким консорціумом Новарка за фінансування Європейського банку реконструкції та розвитку ($ 1.4 млрд), установили 2016-го. На майданчику поряд — пам’ятник ліквідаторам Чорнобильської АЕС — популярне місце для фото серед туристів.
За 2 кілометри від АЕС стоїть «місто-привид» Прип’ять, де раніше жили працівники. Тут у тиші завмерли споруди, які часто зображують на листівках і магнітах — будинок культури «Енергетик», кінотеатр «Прометей», готель «Полісся», колесо огляду. А неподалік — меморіал «Алея мертвих сіл».
«Таблички нагадують про те, що колись тут були села, але вони поховані в котлованах під двометровим шаром землі. Алея здається нескінченною — трагедія знищила 191 село… Символічними є поштові скриньки, які спорожніли назавжди…» — каже Світлана Делеган-Кокайко.
На завершення відвідали річковий порт Прип’яті, Іллінську церкву та музей «Зірка Полин». В останньому зібрані світлини, на яких можна простежити перетворення зони відчуження в зону впровадження новітніх технологій та лабораторію просто неба.
Екологи й хіміки УжНУ у захваті від відвідин Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника — місця, оповитого легендами.
Магістрант хімічного факультету Ростислав Вертелецький розповів: «Завжди мріяв поїхати до Чорнобиля, подивитися, як розвивається флора і фауна без людей, підтвердити чи спростувати стереотипи, які є в суспільстві. Я дуже вдячний Світлані Василівні за цю поїздку. Вразила моторошна картина застиглого в часі міста Прип’ять, де «законсервувався» дух радянської доби. Вибух змусив людей покинути домівки, залишити речі… Часом дівчата ледь не плакали від побаченого…»
Першокурсниця Павла Урбан теж поділилася враженнями: «Поїздка дуже сподобалася, навіть і подумати не могла, що випаде нагода побувати в зоні відчуження. Хотіла поїхати ще з 11 років, коли переглядала фільми та різні відео про Чорнобиль. Було цікаво, як там насправді. Загалом, раджу поїхати всім і відчути незабутні емоції».
Маючи час у запасі, ввечері ужнівці побували в серці Києва — на майдані Незалежності.