Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

Екватор етнографічної практики істориків: враження й спостереження

У пошуках інформаторів другокурсникам доводиться долати за день іноді й десятки кілометрів

0 416

Завершується другий тиждень етнографічної практики студентів-істориків, яку кафедра історії України УжНУ з ініціативи її завідувача Романа Офіцинського проводить цьогоріч серед ясінянських гуцулів – у селах Чорна Тиса, Стебний, Ясіня, Лазещина та інших.

Жителі цього куточка Закарпаття себе кличуть гуцулами, не виокремлюючи ясінянських, богданських чи рахівських, як це відображено в навчальній літературі. Цікаво, що для жителів Івано-Франківщини, які живуть за Яблунецьким (дорадянська назва – Татарський) перевалом, місцеві гуцули є «мадярами». Своєю чергою, мешканці Рахівщини їх називають бойками, хоча вони теж належать до тих-таки гуцулів. Інших закарпатців, які живуть у долинах області, наші горяни звуть гайналями або гайналиками. Така ось потішна етноніміка.

Базою практики стала філія обласного еколого-натуралістичного центру в Лазещині (присілок Студений), що одночасно є початковою школою. Це за 250 км від Ужгорода. Торік практика відбувалася ближче до альма-матер – з осідком у Великобичківській школі-інтернаті, тобто за 180 км від Ужгорода.

У самому селищі Ясіня багато різних цвинтарів, що засвідчують його бурхливу й неоднозначну історію: великий єврейський, угорський, гуцульські. Є також військові кладовища і залишки оборонних ліній, що з’явилися внаслідок великих війн ХХ ст., які зачепили ці землі. Дуже суперечливим та інтригуючим є символічний простір згаданих поселень: по сусідству розмістилися історико-культурні й архітектурні пам’ятники, мабуть, усіх держав, у складі яких побувало Закарпаття впродовж «короткого» ХХ ст.

Великі відстані між розкиданими обабіч гір вздовж річок скупченнями жител приводять до того, що в пошуках інформаторів доводиться проходити за день іноді десятки кілометрів. Це втомлює, однак дозволяє побачити шикарні краєвиди, знайти шлях до серця Карпат тощо.

До речі, у міжвоєнний період Ясіня разом із присілками вважалося одним із найбільших за географічною площею населених пунктів Чехословаччини. Більшими були тільки Прага з передмістями й селище Богдан, що теж на Рахівщині, який мав площу понад 180 кв. км.

Окрім мальовничих гір, тут є чудесні люди, які знаходять для нас хвилинку чи більше, дають інтерв’ю, ділячись спогадами і знаннями про минуле, навіть якщо іноді їх доволі безцеремонно відривають від роботи. Нині тут гаряча пора – косовиця. Серед співрозмовників люди різного віку, оскільки ужгородському науковому десанту цікава думка як учорашнього випускника школи, так і найбільш поважного віком мешканця.

Оминувши тільки половину практики, вже вдалося знайти чимало свідчень з різних сфер народної традиційної культури. Це заслуговує на окрему публікацію, наразі ж хочеться відзначити, що цей, цікавий для етнографа чи краєзнавця, куточок нашого краю дедалі активніше розкриває свій туристичний потенціал. Тішить, що використовується гуцульський колорит, який розвивають як місцеву фішку і бренд, що, своєю чергою, сприяє збереженню та відтворенню традиційної культури. Відколи Крим окуповано, тут зросла кількість туристів, які приїжджають в усі пори року не лише покататися на лижах, а й задля інших вражень: гастрономічних, екстремальних, оздоровчих тощо.

Студенти-другокурсники, попри іноді нелегку путь етнографів, радо й активно беруть участь у практиці. А їхні керівники стараються зробити так, щоб вона пройшла для них максимально цікаво і залишила приємні спогади.

За інформацією доцентів кафедри історії України, керівників
етнографічної практики Василя Коцана та Павла Леня

Залишіть відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.