Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

Філологи УжНУ подорожували до серця Карпат

Молодь відвідала озеро Синевир, реабілітаційний центр бурого ведмедя, скансен «Старе село» в Колочаві

0 87

Навчання й розвиток особистості ніколи не полягав лише в поглибленому засвоєнні теорії та продуктивній практиці. Це також і духовне збагачення. Тому в Ужгородському університеті відкривають для своїх студентів джерела саморозвитку з усіх напрямків.

Днями молодь філологічного факультету за підтримки університету та під пильним оком заступника декана Олега Хававчака вирушила на екскурсію до наймальовничішого місця Карпатських гір – озера Синевир.

Морське око не лише захоплює своєю красою, а й спантеличує, дивує незвичайністю і загадковістю, адже не часто зустрінеш озеро на висоті 989 м над рівнем моря.

Похмура погода не стала перешкодою на шляху до мети. Температура повітря давно перейшла межу комфортної, за вікнами пролітали сніжинки в той час, коли студенти вже четверту годину сиділи в кріслах, хоч і зручного, та все ж автобуса, в передчутті прекрасного. Проте зусилля того вартували. Діставшись мети, екскурсанти приголомшено завмерли, зачаровані красою озера з небом на дні.

В екскурсійній групі, яка складалася переважно з першокурсників, були й такі, що вже не вперше відвідують озеро. Але точно можна сказати, що того дня всі вперше зазирнули до Морського ока по-новому.

Головним бонусом подорожі став екскурсовод. Його цікаві розповіді про історію заснування кожного села Закарпаття не дозволяли засумувати протягом довгої дороги. Чого вартує тільки оповідь про Синь і Вира з легенди про озеро Синевир.

Зворотна дорога видалася не менш цікавою. Студенти, зокрема, завітали до реабілітаційного центру бурого ведмедя. Справжні дикі звірі зустріли філологів ще у огорожі заповідної зони, що становить 12 га. Раніше важко було й уявити нагоду зазирнути в очі бурого ведмедя. Але тут це стало можливим без будь-якої загрози для життя і навіть з користю для тварин.

Наступною зупинкою став музей просто неба «Старе село» в Колочаві, де екскурсовод захоплено розповідав про життя і побут тогочасних – бокорашів – сплавлювачів лісу, і навіть поділився таємницею старшин.

Стомлені, але щасливі студенти поверталися додому, сповнені нових знань, вражень й емоцій. Бо ж гори залишають свій відбиток у серці кожного.

Юлія Дердюк,студентка І курсу відділення журналістики,
фото, відео Каріни Негрі

Залишіть відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.