Днями молодь філологічного факультету за підтримки університету та під пильним оком заступника декана Олега Хававчака вирушила на екскурсію до наймальовничішого місця Карпатських гір – озера Синевир.
Морське око не лише захоплює своєю красою, а й спантеличує, дивує незвичайністю і загадковістю, адже не часто зустрінеш озеро на висоті 989 м над рівнем моря.
Похмура погода не стала перешкодою на шляху до мети. Температура повітря давно перейшла межу комфортної, за вікнами пролітали сніжинки в той час, коли студенти вже четверту годину сиділи в кріслах, хоч і зручного, та все ж автобуса, в передчутті прекрасного. Проте зусилля того вартували. Діставшись мети, екскурсанти приголомшено завмерли, зачаровані красою озера з небом на дні.
В екскурсійній групі, яка складалася переважно з першокурсників, були й такі, що вже не вперше відвідують озеро. Але точно можна сказати, що того дня всі вперше зазирнули до Морського ока по-новому.
Головним бонусом подорожі став екскурсовод. Його цікаві розповіді про історію заснування кожного села Закарпаття не дозволяли засумувати протягом довгої дороги. Чого вартує тільки оповідь про Синь і Вира з легенди про озеро Синевир.
Зворотна дорога видалася не менш цікавою. Студенти, зокрема, завітали до реабілітаційного центру бурого ведмедя. Справжні дикі звірі зустріли філологів ще у огорожі заповідної зони, що становить 12 га. Раніше важко було й уявити нагоду зазирнути в очі бурого ведмедя. Але тут це стало можливим без будь-якої загрози для життя і навіть з користю для тварин.
Наступною зупинкою став музей просто неба «Старе село» в Колочаві, де екскурсовод захоплено розповідав про життя і побут тогочасних – бокорашів – сплавлювачів лісу, і навіть поділився таємницею старшин.
Стомлені, але щасливі студенти поверталися додому, сповнені нових знань, вражень й емоцій. Бо ж гори залишають свій відбиток у серці кожного.
фото, відео Каріни Негрі