Іван Сенько: «Ніколи не прийму радикалізму – це моя позиція, на ній буду стояти»

Модерувала захід директор Наукової бібліотеки УжНУ Марія Медведь. Розповіла, що книгу присвячено 80-річному ювілею науковця. Роботу над покажчиком очолила завідувач довідково-бібліографічного відділу Лариса Мельник. Видання вміщує також відгуки про Івана Сенька відомих у краї й далеко за його межами людей, котрих можна назвати інтелектуальною елітою. Над передмовою покажчика працювали професор Наталія Бедзір та старший викладач Марта Демчик. Усього опублікували 50 примірників. «Ви – криниця закарпатських звичаїв, нашого колориту», – зауважила Марія Медведь.

Відтак слово мав Іван Михайлович, який, за улюбленою звичкою, розпочав із притчі. У повчальній оповіді йшлося про батька й синів. Дослідник розказав, що любов до науки відчув ще змалку. Нахил хлопця зрозуміло й близьке оточення. «Коли після 7 класу я з певних причин не навчався цілий рік, то сусід допікав: «Тобі це потрібно!». Тож батько вирішив: «Іди, вчися далі».

Наставником і науковим батьком Івана Михайловича в університеті був український фольклорист і літературознавець Петро Лінтур. Уже до служби у війську Іван Сенько надіслав до київського видавництва перший рукопис із фольклорними текстами, але тоді у друці відмовили. Із часом науковець допрацював збірку і видав її в ужгородських «Карпатах». «Для мене кожна книжка як дитина. Без любові – ніяк. А ще пишу з настановою, щоб вийшло не гірше, аніж робили до мене, – розповідає дослідник. – Щодо сприйняття довколишнього світу… Багато що можу зрозуміти, але ніколи не прийму радикалізму. Це моя позиція, на ній буду стояти».

Відтак присутні мали змогу висловити своє ставлення до Івана Сенька.

Наталія Бедзір, завідувач кафедри слов’янської філології та світової літератури: «Мені дуже не вистачає на кафедрі Івана Михайловича, його усмішки, ідей, слів. Це людина колосальної працездатності й доброчесності. Немає нині таких збирачів фольклору, подвижників улюбленого діла. А ще він є справжнім дієвим патріотом».

Марта Демчик, старший викладач кафедри слов’янської філології та світової літератури: «Івана Михайловича знаю зі свого І курсу. Саме з ним уперше поїхала на фольклорну практику, він прищепив і розвив у мені любов до народної творчості. Тож через 10 років я хочу знову написати передмову до його чергової ювілейної книги».

Лариса Мельник, завідувач довідково-бібліографічного відділу Наукової бібліотеки УжНУ: «Ми радо взялися за цю працю (створення покажчика), бо знали, для кого її робимо. Іван Михайлович сам без діла ніколи не сидів, тож для інших був прикладом і стимулом до різноманітної праці. Ми Вас дуже любимо».

«Книга була, є і буде. Молодь читає. Можливо, не те, що ми пропонуємо. Проте ми повинні бути готовими до такої трансформації», –зауважила декан декан філологічного факультету Галина Шумицька. Додала, що Іван Михайлович – це людина, яку неможливо уявити без книги. На завершення Галина Василівна привітала всіх присутніх із прийдешніми святами, побажавши всіляких гараздів у новому році.

Тож і ми від щирого серця бажаємо Івану Михайловичу міцного здоров’я, наснаги до праці! Із нетерпінням очікуємо на презентації нових книг.

Науковий доробок Івана Сенька – в оцінках інтелектуальної еліти

Володимир Грабовецький Народ про опришків //
Журн. «Жовтень» (Львів),
1984, № 8, с. 126 – 127.

Упорядникові (І. Сенькові) довелося провести велику збиральну роботу. Він зібрав 358 оповідань про опришків, серед яких 198 текстів подається вперше. Легка форма викладу поєднується з глибоким знанням предмету дослідження.

Лідія Дунаєвська, професор, завідувач кафедри фольклористики КНУ ім. Тараса Шевченка у 1980-90-і рр. – про збірник фольклорних творів «Чарівна торба», записаних, упорядкованих І.М. Сеньком, та з його передмовою // «Друг читача», 1988, 10 листопада.

Від передмови «Чародій слова Шопляк-Козак», вдало названих розділів «Козак пригадує», «Козак сміється», «Козак повчає» до останнього – «Про козака пам’ятають» вимальовується постать мудреця, скарбника народного слова...

Високий інтелект, вміння ділитися знаннями й спонукати до творчого пошуку, особлива толерантність і виваженість – це тільки деякі з тих щасливих характеристик навчителя, завдяки яким студенти справді студіюють…Саме до когорти наставників від Бога і належить багатолітній завідувач кафедри російської літератури, доцент Ужгородського національного університету Іван Михайлович Сенько. Іван Сенько щедро прислужився Закарпаттю, значно увиразнивши культурологічний (і не тільки) аспект рідного краю…

Василь Кухта Іван Михайлович Сенько. 70-річчя від дня народження літературознавця, фольклориста // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2007 рік. – С. 256.

Дмитро Федака Іван Сенько // Федака Дмитро Михайлович. Українське Красне письменство Закарпаття: літературні портрети й ескізи – Ужгород, Вид-во TIMPANI, 2017, с. 391 – 393.

Народився, аби вписати в аннали культури краю і України набутки народної мудрості батька-матері, сельчан, краян. З молоком матері увібрав розважливість і багатовікову мудрість закарпатського горянина-верховинця.

Іван Сенько взявся аж за три справді безкраї ниви – фольклористичну, літературознавчу й історико-краєзнавчу…. Так само масштабно і сумлінно він досліджує художню літературу – крайову, українську, світову.

Іван Яцканин Україна видає // Журн. «Дукля» (Пряшів), 1998, № 6, с. 80.

В Ужгороді появилася нова книга Івана Сенька «Земля з іменем». Найновіша книга об’єднує його краєзнавчі студії. І тут Іван Сенько представив себе як фольклорист-славіст, краєзнавець. Вивчає фольклор українського населення Карпат, досліджує проблеми народної педагогіки, жанрову специфіку історичних пісень словянських народів, жанр притчі у фольклорі і літературі, фольклор як джерело вивчення ментальності українського народу.