Карой Мейсарош і молода генерація істориків: члени СНТ«Кліо» організували науковий семінар з нагоди ювілею першого історика Ужгорода

Вступне слово надали завідувачу кафедри модерної історії України та зарубіжних країн Ігорю Шніцеру. Науковець наголосив на влучності назви заходу, яка добре презентує обізнаність студентства щодо ключових подій і постатей на мікроісторичному рівні. Також позитивно оцінив ентузіазм молодих істориків і їх уміння адаптувати наукову роботу до викликів часу.

У першій доповіді «”Автобіографія К. Мейсароша 1974 року”, або Як К. Мейсарош свідомо писав про своє життя без „домальовок“» студентка ІІ курсу Сніжанна Вайнраух чітко окреслила тло створення власного життєпису громадським діячем, журналістом, адвокатом та істориком, а також специфіку перекладу тексту і його публікації. Відзначила, що ще за життя К. Мейсарош фрагменти своєї біографії публікував у різних виданнях, і ці спроби були радше стихійним явищем.

Другокурсниця Ніна Задорожна підготувала виступ «Життя і творчість Кароя Мейсароша: його вплив на дослідників». Студентка охарактеризувала як передумови становлення К. Мейсароша на шлях історика і його персону у світлі тогочасної угорської історіографії, так і оцінки закарпатських істориків його напрацювань. Найбільшу увагу вона надала коментарям Петра Сови та Йосипа Кобаля. Доповідь супроводжувалася презентацією.

Її колегиня Іванна Бабинець розвинула тему доповіддю «Аналіз праці К. Мейсароша „Історія Ужгорода від найдавніших часів до сьогодення“ на основі перекладу А. Панова». Виступ являв собою історіографічний аналіз Opus Magnum К. Мейсароша у перекладі доктора філософії Алена Панова. Відзначено титанічну роботу перекладача, оскільки доробок ученого насичений специфічною термінологією (в т. ч. архаїзмами) та вставками латиною, через що з самого початку переклад був націлений на вузькоспеціалізовану аудиторію.

Остання доповідь торкнулася особистого й громадського буття ювіляра. Василь Лазарчик ознайомив присутніх з темою «Середовище К. Мейсароша: історія стосунків з жінками та знайомства». Перший блок стосувався ролі матері Анни Мадяр у житті першого історика Ужгорода, відтак – дружини Амалії Коллар. Прикметно, що дружина нерідко виступала проти публікації історичних розвідок Кароя Мейсароша, покликаючись на фінансові труднощі. Другий блок охопив міжособистісні стосунки вченого, презентувавши зв’язки з Шандором Петефі, Лайошем Кошутом, Адольфом Добрянським та Мігаєм Верешморті. Зокрема, останній був зіркою угорського красного письменства, який, вочевидь, надихнув К. Мейсароша на публіцистичну книжку «Думи про мету життя».

Завершили студентський науковий семінар узагальненням почутого й рекомендаціями для дальшої роботи на науковій ниві. Cтудент ІV курсу Віктор Петрович зізнався, що такі заходи мотивують до активної наукової праці й висловив подяку доповідачам.