Королівське Євангеліє – рукописний скарб, що потребує уваги, поваги та збереження

Місце написання пам’ятки і місце її вшанування

Заходи з відзначення 620-річчя Євангелія розпочинаються там, де його створили – на замковій горі в Королеві. Обабіч дороги, що веде до неї, приїжджих зустрічає мініскульптурка перевізника солі, адже в середньовіччі замок стояв на важливому торговельному шляху, яким транспортували сіль із Марамороша на Захід. Екскурсії на гору сприяє навіть погода: осіннє сонце підсвічує барви золотої закарпатської осені, а панорама з вершини у таку пору просто неймовірна! Дивлячись на селище біля підніжжя, а тоді вдалечінь – на територію колишнього Малокопанського городища – розумієш, що замок стоїть у стратегічно важливому місці.

Екскурс у минуле середньовічної фортеці учасники святкування 620-ї річниці здійснюють разом із кандидатом історичних наук, доцентом кафедри археології, етнології та культурології УжНУ Ігорем Прохненком. Попри те, що сьогодні від Нялабу залишилися тільки руїни на двох частинах гори, все, що збережено тут – цінне джерело для археологів. «Королівський замок є найбільш яскравою археологічною пам’яткою Закарпаття, – стверджує дослідник. – На території відшукано величезну кількість монет, є знахідки із написами, залишки книжок 16 ст., кахлі, імпортна кераміка… Саме тут працював фальшивомонетник магістр Томаш, залишивши по собі багато слідів. Мені не подобається тенденція, коли окремі діячі хочуть підкреслити, що замок ще давніший, ніж насправді. Він має реальну історію, реальних постатей, які варті уваги».

Продовжуються урочистості вже в центрі селища, біля пам’ятного знаку, встановленого до 610-ї річниці Королівського Євангелія. Тут почергово моляться представники різних конфесій. У селищі їх кілька: православні МП, православні УПЦ, греко-католики, римо-католики, реформати. Цього року лунає молитва спочатку православних МП, а за ними – священників греко-католицької церкви. Після молебню всі рухаються до школи, де передбачена основна частина святкувань.

Науковий погляд на Королівське Євангеліє

У стінах Королівської школи не вперше й не востаннє дискутують про рукописну пам’ятку. Цього року підбір доповідачів-учасників конференції передбачуваний – це насамперед ті, хто глибоко вивчає Євангеліє і вболіває за його майбутнє. Порушені теми й проблеми актуалізувалися з часу попередніх заходів. Побільшало й досліджень пам’ятки, бо вже 6 років науковцям доступне факсимільне видання.

Модерує захід у школі один із найвідоміших місцевих авторитетів – письменник, гуморист Михайло Чухран. Вітальна частина хоч і прогнозована – з  участю представників влади, духовенства, але засвідчує, що значення писемної пам’ятки розуміють на різних рівнях, пишаються нею. Так, голова територіальної громади Антон Чейпеш подякував усім, хто докладає зусиль для популяризації пам’ятки, й нагородив грамотою селищної ради кандидата мистецтвознавства Одарку Сопко (Долгош). На усвідомленні справжньої цінності Королівського Євангелія наголосив священник греко-католицької спільноти Олександр Сарай. Він переконаний: «Замало тішитися з того, що маємо Євангеліє. Потрібно розуміти його зміст, щоб Слово Боже сходило до сімей, які проживають у селищі, бо ж написана книга для людей». Вітання від голови Закарпатської ОДА Анатолія Полоскова передав керівник департаменту культури, національностей і релігій Євген Тищук. У своєму виступі він підкреслив важливість пам’ятки, її збереження та запевнив про підтримку цього процесу з боку обласної влади. «Після звернення до реставраційних центрів України з пропозицією відновлення за справу пообіцяли взятися працівники Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника», – доповнив свого колегу начальник відділу департаменту культури Томаш Сопко.

Серію наукових доповідей розпочинає доцент Ігор Прохненко, який упродовж років проводить археологічні дослідження в Королівському замку Нялаб разом із колегами й студентами. За цей час на території знайдено феноменальний матеріал: це імпортна кераміка, дивовижні кахлі, різноманітні прикраси, ігри, зброя, уламки гармат. Ці експонати можна побачити в археологічному музеї УжНУ. «Королево – наша друга батьківщина. Це те, з чого починається історія України, – вважає пан Ігор і додає: – З погляду археології це один із найкращих замків Закарпаття. Якщо в інших фортецях знаходимо лише певні елементи, то тут є все: письмова історія – унікальне Євангеліє – та археологія. Його потрібно досліджувати».

В історії збереження давньої книги є ще кілька не менш захопливих фрагментів, зокрема – про її віднайдення й перші дослідження. Їх здійснив Архімандрит Василій (Пронін), який передав книгу на збереження до краєзнавчого музею. Про постать першого дослідника у Королеві розповів кандидат історичних наук, доцент кафедри археології, етнології та культурології УжНУ Юрій Данилець. «Завдяки діяльності Проніна Євангеліє дістало першу наукову характеристику, зокрема з погляду джерелознавства. Він першим звернув увагу на мову, якою воно написане. Євангеліє на той час не було досліджене, бо в кінці 50-х рр. ніхто із закарпатців не взявся би за таку роботу з огляду на заборону релігії. Натомість монах міг собі це дозволити, тож його внесок значний», – стверджує науковець.

Євангеліє як зразок художнього оформлення та маніпуляції довкола нього

Однією з тих, хто знає про Королівське Євангеліє від першої літери до останньої крапки й орнаменту, є кандидат мистецтвознавства, доцент Закарпатської академії мистецтв, заслужений діяч мистецтв України Одарка Сопко (Долгош). Завдяки її зусиллям з’явилося факсимільне видання та досліджено особливості рукопису «Королівське Євангеліє».

Із перших слів доповіді пані Одарки стає зрозуміло, що ця книга для неї дуже багато означає. Пізніше, під час неформального спілкування, зізнається, що в церкві ставить свічку за душу Станіслава Граматика і закликає королівців пам’ятати про нього. «Королівське Євангеліє – не просто чотири Євангелія в одному – від Матфея, Луки, Марка, Іоана. Це книга, яку можна було тримати вдома, призначена для сім’ї. За своїми ознаками дуже близьке до Київського Псалтиря 1397 р., Ліствиці 1387 р., Луцького Євангелія XIV ст., «Галицького» Євангелія 1411 р. Переписувачами книг зазвичай були люди, які мали стосунок до церкви. На Закарпатті багато прикладів рукописних пам’яток, створених саме такими людьми. Але Станіслав Граматик не фіксує свою причетність до церкви. Наголошує на тому, що він «Граматик» – той, хто вмів переписувати і зробив структуру книги, художньо оформив її. Унікальна складова Євангелія – проповіді від Феофілакта Болгарського, тому що такі тексти, написані в’яззю, мало хто досліджує і вміє її прочитати. Ще один структурний елемент – післямова від автора Станіслава Граматика. Завдяки цьому знаємо, де була написана пам’ятка, ким написана. Остання сторінка – Дарча грамота Стефана Винца 1401 року, яка, утім, теж написана С. Граматиком», – розповідає захоплено пані Одарка.

Дослідниця пояснює, що в давнину кожен майстер мав свої секрети виготовлення фарб, елементів, які використовував. Кольорова гама Євангелія дуже багата. Фарбу отримували з природних матеріалів, а також використовували штучні (наприклад, золоту – з порошку міді і цинку, срібну – з суміші олова і цинку). Золоті ділянки полірували до блиску зубом кабана. Чорна фарба, якою писали текст, постраждала найбільше, її готували з кори ліщини. У книзі є прекрасні орнаментальні заставки. До кириличного письма належать 4 види шрифтів: устав, півустав, скоропис і в’язь. Застосування скоропису говорить про фаховий вишкіл каліграфа, – зазначає Одарка Догош. У цьому теж унікальність, бо на українських землях поширення скоропису відбулося трохи пізніше.

Доповідь Одарки Долгош-Сопко продовжує краєзнавець Володимир Щур. Він наголошує увагу на вагомому місці селища Королева в історичному розвитку Закарпаття та стверджує, що рукописна пам’ятка створена в особливому місці. Унікальність Королева – це його люди, тож краєзнавець нагадав: вихідцями є 8 кандидатів наук, академік, 13 священників, багато лікарів, учителів, які творять сучасну історію селища.

Попри давність Королівського Євангелія і наявність ґрунтовних досліджень, у наукових публікаціях про пам’ятку іноді трапляються помилкові, навіть маніпулятивні твердження.

Так, кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики УжНУ Василь Шаркань у своїй доповіді зосередив увагу на деяких неоднозначних тлумаченнях. «Досі залишається дискусійним питання, звідки походив Станіслав Граматик та звідки привезений протограф книги. Відповісти на це питання частково може допомогти лінгвістичний аналіз. Учені, які писали про мову пам’ятки, поділяються на дві категорії: одні працювали з оригіналом, інші ж тексту пам’ятки не бачили. До найбільш авторитетних дослідників належать архимандрит В. Пронін, професори П. Чучка і В. Микитась, академік В. Німчук. Мовознавчому аналізу цих науковців варто довіряти найбільше. Адже мова пам’ятки різна: власне євангельський текст написаний церковнослов’янською, а мову двох оригінальних текстів наприкінці книги (післямова Станіслава Граматика й дарча грамота Стефана Винца) вчені кваліфікують як староукраїнську зі вкрапленнями тогочасного закарпатського діалекту. У публіцистичних працях іноді трапляється порівняння Королівського Євангелія з Пересопницьким, але цього робити не варто, оскільки обидві пам’ятки дуже цінні, створені в різний час у різних регіонах за різних обставин різними мовами. Деякі ж російські вчені відносять Королівське Євангеліє до болгарських пам’яток – це відверта маніпуляція, оскільки рукопис створено в Королеві, він містить риси місцевого діалекту, тому це наша культурна спадщина, і тут нема предмету для дискусії», – вважає науковець.

Як зробити Королівське Євангеліє відомим?

Створення факсиміле в 2015 р. стало першою важливою сходинкою до популяризації книги. Одним із тих, хто ініціював відновлення пам’ятки на рівні області, є заслужений працівник культури України, директор Мукачівського драматичного театру, ексочільник департаменту культури Юрій Глеба. Разом із Одаркою Сопко (Долгош) він побував у різних куточках України, де презентував копію Євангелія. «10 років тому до мене підійшла Одарка і почала розповідати про рішення, яке схвалили в цій школі науковці, – врятувати артефакт. Факсимільне видання мало бути максимально наближене до оригіналу. Це було дуже дорого. Долучилися фахівці із Закарпаття та Львова. Після видання почалася активна робота з поширення факсиміле в різних установах, бібліотеках. Ми зробили це для порятунку артефакту. Продовжити дослідження книги можна лише працюючи з оригіналом. Тому важливо, щоб місцева влада звернула на це увагу. Не можу не сказати й того, що дехто намагається применшити роль Євангелія», – розповідає пан Юрій.

Підсумовує наукову частину заходу доповідь докторки філологічних наук, професорки кафедри журналістики УжНУ Галини Шумицької про методи та інструменти популяризації Королівського Євангелія. Пришвидшити вирішення питання про відновлення книги можуть, на її думку, заходи з поширення інформації на різних сучасних платформах. «По-перше, має бути створена коректна й водночас приваблива історія-легенда, яка може стати основою для створення різного роду відеоробіт – від коротких пізнавальних роликів для різних категорій людей до науково-популярного фільму із залученням наукових коментарів дослідників пам’ятки, – зазначає Галина Василівна. – Щоб створити фільм, потрібен фаховий підхід і прийнятний бюджет. Насправді всі відеороботи, якщо їх правильно просувати через соцмережі, можуть зробити громадський резонанс. Публікації про пам’ятку в наукових джерелах, на сайтах профільних міністерств, вебсторінках ЗВО, інших навчально-наукових інституцій, у соцмережах, а також реклама – звукова, друкована, банерна, розміщена на білбордах і лайтбоксах, туристичних порталах, – усе важливо в комплексі. Оскільки більшість людей ділиться найкращими моментами відпочинку або пригодами під час подорожей за допомогою фотографій, то й цей інструмент варто взяти на озброєння: можна заохочувати відвідувачів Закарпатського краєзнавчого музею фотографуватися на тлі цікавих декорацій або оригінальної інсталяції, пов’язаної з культурною пам’яткою, – для цього на видному місці розміщується перелік спеціальних хештегів, аби ті, хто фотографується на їх тлі, могли додавати їх до своїх фотографій, активно поширюючи інформацію про Королівське Євангеліє в соціальних мережах і блогах. Такий інструмент майже нічого не коштує, але може бути дуже дієвим, оскільки разом із пам’яткою має ефективний піар музей чи, наприклад, громада, яка теж може скористатися цим прийомом. Важлива і співпраця зі ЗМІ. Якщо будуть потрібні послуги фахівців з університету, ми завжди готові долучитися». Окрім того, Галина Василівна наголошує на участі молоді у заходах, пов’язаних з історією пам’ятки. Перший крок уже зроблено: пропоновані інструменти, які можуть допомогти популяризувати культурні пам’ятки краю, зокрема Королівське Євангеліє, розроблені спільно зі студентами ІІІ курсу освітньої програми «Реклама та зв’язки з громадськістю» УжНУ – Є. Адженілок, О. Барановською, А. Логойдою, М. Педченком та Г. Шіманом.

… Наукова частина продовжується культурною – концертом з участю хору королівської громади «Голос душі», вихованців загальноосвітніх шкіл і Королівської мистецької школи. «Які голоси!» – лунає в залі захоплення. Справді, таланту королівцям не позичати: співають і школярі, й дорослі, грають на скрипці, декламують, роблять постановку поеми Василя Густі «Тайна града Нялаба» про Станіслава Граматика. Модератор Михайло Чухран відтак додасть: програма була скорочена, бо бракувало часу. Зазвичай це кількагодинний концерт, із яким їздять навіть до прикордонників.

Варто відзначити, що до організації урочистостей у Королеві причетні дуже різні люди: від очільника й громадських активістів селища (Антон Чейпеш, Іван Міговк, Михайло Чухран та інші), керівництва Закарпатської ОДА – до викладачів кафедри журналістики (Василь Шаркань, Віталій Завадяк), школярів, ентузіастів, для яких важлива доля рукописної пам’ятки. Вони захоплено роблять те, що від них залежить на етапі збереження Євангелія, натомість реставрація – справа фахівців, які зможуть зробити це за підтримки чиновників, спонсорів та всіх небайдужих, зацікавлених у збереженні культурно-мистецької, історичної спадщини Закарпаття.