Море, гори, нові міста – де влітку відпочивали ужнівці?

Викладач кафедри журналістики Наталія Толочко: «Без хорошого літнього відпочинку складно розпочинати вересень, тому намагаюся щоліта поїхати кудись, хай навіть ненадовго. Найкраще, звісно, коли вдається відвідати нову країну. Цього року була Туреччина. І хоча це був пляжний, як я кажу, ліниво-лежачий відпочинок, емоцій все ж не бракувало, особливо від екскурсії до міст Демре, Мири, Кекови. Також була на Миколаївщині у родичів – тоді якраз цвіли соняхи. Україну завжди цікаво пізнавати: навіть якщо мандруєш одним і тим же маршрутом, емоції бувають зовсім різними. Дуже хотіла у високі далекі гори – частково змогла втілити цю мрію. То були тривалі (за кількістю пройдених кілометрів) одноденні мандрівки. Вперше цього року побачила водоспад Воєводин, який вразив більше, ніж відомий Шипіт. І вперше побувала на полонині Руні, куди хотіла потрапити ще три роки тому. Поїхати кудись у вихідні разом з друзями, відійти від буденності, а потім продовжити звичний ритм життя з новими силами – те, що треба».

Студентка філфаку Анжеліка Чернікіна: «Цього літа я побувала зі своїм хлопцем в Італії. Вперше, але, сподіваюся, не востаннє. Мандрівку планували й готували самостійно. До того ж ми обоє вперше подорожували літаком. Італія нас зустріла спекотним сухим повітрям і гулом цикад. Ніколи й не уявляла, що в містах Італії стоїть такий шум від цикад – це для мене було дивиною. З Кракова ми прилетіли в Болонью – дууууже гарне місто. Побували у маленьких містечках, відвідали Венецію. Вражень було настільки багато, що бракувало слів! Венеція мені видалася якимось казковим містом – ніби суцільні декорації для фільмів, просто не вірилося, що там живуть звичайнісінькі люди. Італійці справді дуже привітні та емоційні: легко йшли на контакт і залюбки переходили на англійську. Італійська їжа – це окрема розмова. Я назавжди і безповоротно закохалася в їхню піцу, пасту і взагалі все-все-все, що скуштувала!»

Студент юридичного факультету Паша Величко: «Цього літа я відвідав Іспанію, зокрема столицю Каталонії – Барселону. До речі, ця країна дуже популярна й серед українських туристів. Добирався через Будапешт – це зручно й економно. Жили ми в курортному містечку Малґрат-да-Мар у мого брата. Оминати локальні заклади з місцевою їжею не варто. Втім харчуватися там недешево, тож раджу купувати продукти в супермаркеті й готувати вдома.

Барселона – це одне з найкращих міст, у яких я колись бував. Надзвичайно красива архітектура великих масштабів. Щоб повністю оглянути місто, потрібні тижні. У нас було всього кілька днів, тому зміксували пішохідні прогулянки й туристичний автобус. Квитки в найпопулярніші туристичні місця бронювали онлайн ще до вильоту. Багато місцевих розуміють англійську й завжди дадуть поради туристу. Втім раджу вивчити декілька побутових слів іспанською – це прояв поваги, який допоможе позитивно налаштувати співрозмовника.

Різниця з Україною дуже помітна. На перший погляд здається, що іспанці працюють небагато й часто відпочивають. Рівень доходів у середньому високий, проте навіть у Барселоні є цілі квартали, де живуть мігранти й іспанці з низьким достатком. Цікавим відкриттям стала залізниця Каталонії – це єдина система, тому не варто хвилюватися через те, що сів не в той потяг, бо завжди можна повернутися на потрібну станцію».

Співробітниця кафедри генетики Марина Тафій: «Цього року я зі своїми хлопцями – сином та чоловіком – відвідала Аланійський регіон Туреччини. Це Схід країни, де сезон відпочинку триває понад 7 місяців. Уже на початку червня температура повітря прогрівалася до 28 градусів, тож, коли ми приземлилися, мені здалося, що я в сауні – цьому посприяв ще й дощ, який випав напередодні. Пейзажі незабутні. Море – ультрамарин. Екзотика у всьому: тварини, рослинність, звичаї. Незвичний для нас ідеальний порядок на вулицях, пляжах. Помітила, що турки більш запальні, як порівняти з українцями, туркені більш покірні, аніж українки. Люди працьовиті, відповідальні, вони як гвинтики в механізмі, де кожен знає й виконує своє завдання. У нас не так – маємо на одного козака три гетьмани. Цікаве відкриття – турки не люблять росіян. Тому ми спілкувалися з ними винятково англійською, і вони були від цього щасливі.

Любимо з родиною й подорожі Закарпаттям – особливо до душі Шаян, Воєводино, Синевир. Але відпочинок із хорошими умовами вдома дорогий, зате поліпшується інфраструктура».

Студентка факультету туризму та МК Марія Заболотна: «Це літо видалося найбільш поїздатим! Прага, Львів, Запоріжжя, Кошиці, Одеса, Білгород-Дністровський та Луцьк – в Ужгород заїжджала лише щоб перепакувати рюкзак та взяти участь у конкретних заходах: Параді наречених, велозаїздах, Регаті й мукачівському Параді сажотрусів. Більшість міст я відвідала вперше. Відкриттям цього літа для мене став реконструкторський фест у Білгород-Дністровському, що відбувається в найбільшій фортеці України – Аккермані. Так, наш Татош теж крутий, але у Сент-Міклоші я була гостем, а в Аккермані змогла стати частинкою фесту. Не уявляєш, які це емоції! Ти у давній фортеці, йдеш у старовинній сукні, і поряд такі ж люди. Кожен з учасників може розповісти щось цікаве про свій костюм: з якого він століття і навіть міста, або, приміром, чому вбрання має саме такий колір, пояснити довжину спідниці тощо. Раджу всім підійматися зі зручних диванчиків і вирушати у подорож – заробити всіх грошей не можна, передивитися всіх серіалів теж, а спогади залишаться назавжди! Кажу з власного досвіду: для класних подорожей не треба багато грошей – треба запасні кеди, дощовик, рюкзак із найпотрібнішим та фотоапарат»!

Тож бери на замітку цікаві туристичні лайфхаки й сам вирушай у подорож!