Осінь у звичайно-незвичайному місці

Осінній ранок наповнює мене, поглинає… Я точно знаю, що день буде особливий, не такий, як учора. Звісно, розклад незмінний, але щодня змінюється моє ставлення до університету. Я впевнено прямую на пари, а ранковий холод лише стимулює мене до швидкої ходи. Ось зараз гріє думка: щойно зайду в головний корпус, одразу ж скуштую гарячого американо з молоком у «Тотемі». Ця щоденна процедура є такою приємною, що починаєш любити альма-матер лише сильніше.

Крокую на 4-й поверх. Яким незнайомим він видавався мені рік тому! А сьогодні це близьке й рідне місце, в якому я пізнавала (і продовжую це робити) студентське життя. Тут я знайомлюся з майбутньою професією. Тут викладачі небайдужі до тебе, хоч як би дивно для когось це звучало. Кожен із них має своє місце в моєму серці. І це вже назавжди.

Якою рідною є моя 406-а аудиторія! Кожна фотографія – виняткове втілення творчості. Безперечно, журналісти – люди творчі, і це чудово. Це мене захоплює. Цікаво, чи заплановано на сьогодні зустріч у прес-клубі молодого журналіста? Коли дізнаємося про таке, одразу стає дуже радісно. Насамперед тому, що не буде якоїсь пари (а це для студента завжди велика радість. –☺). Але насправді це чудова нагода набувати досвіду від безпосереднього спілкування з видатними людьми.

Журналістика. Цим словом я почала марити ще у 8 класі. Можливо, це звучить дивно, але я й досі залюблена у свою майбутню професію. Я ніколи в ній не розчаруюся, бо вона прекрасна: захоплює людину, дарує незабутні емоції, знайомства, зустрічі, незвичні події. І такого бачення я набула саме в УжНУ, де теорія і практика гармонійно поєдналася в єдину площину. Мені це подобається, я хочу цьому присвятити своє життя. Студентська газета, університетські онлайн-ресурси – це все лише посилює зацікавленість до майбутньої професії. Завдяки цьому для мене журналістика – це не порожні слова, але те, що надихає щодня по-новому. І в цьому місці, на 4-му поверсі, немає двох однакових днів.

Кожен із нас сам творить свою осінь: таку холодну, але проникливу, дощову, але затишну. Не важливо, де ми – в університеті, на роботі, у школі, – варто навчитися цінувати кожен день, подарований Богом. І цей подарунок потрібно приймати, не нехтувати ним. Мою ж осінь творить Ужгородський університет. Я цьому рада. Дуже.