Замок «Сент-Міклош» зустрів вітряною погодою, але це не завадило оглянути музей. Школярі пройшлися старовинними коридорами, побачили таємні підземні ходи, послухали історію життя та кохання Ілони Зріні й чудесну історію відновлення замку. Після коротенької екскурсії учні мали вільний час, щоб прогулятися в саду перед замком та зробити фото.
Наступна зупинка – палац Шернборнів, що розмістився на території санаторію «Карпати». Як розповів Юрій Черяник, володіння графів мало кілька корпусів, і палац – лише один із них. «Багато хто плутає значення «палац» і «замок». Ми тепер саме біля палацу – це ошатна будівля, де жили знатні заможні люди. А замок – це оборонна фортеця», – наголошує екскурсовод.
Під час цієї частини подорожі школярі дізналися історію родини Шернборнів та зацікавилися її сучасними представниками, а також оглянули танцювальну залу й послухали про життя аристократів кінця ХІХ ст.
Далі вирішили прогулятися околицями мальовничого палацу. Тут росте сад графів Шернборнів, куди звозили рослини з різних куточків світу. Трохи далі –штучне озеро у формі Австро-Угорської імперії (хоч, на жаль, кордони вже трохи розмилися). А останній пункт must visit у цій місцині – омолоджувальне джерело, де школярі змогли попити й перевірити давню легенду на собі. Юрій Черяник зазначає, що навіть прізвище «Шернборн» з німецької перекладається як «джерело краси».
Підкріпившись та відпочивши біля озера, група попрямувала до останньої архітектурної пам’ятки – замку «Паланок» у Мукачеві. Для початку потрібно було пройти невеличке випробування – піднятися на замкову гору. Тих, кому це вдалося, чекала винагорода – неймовірний краєвид на місто.
Екскурсію замком розпочали з казематів, де роздивлялися знаряддя для середньовічних тортур. Відтак піднялися сходами до головного двору, де змогли потримати за палець Федора Корятовича й загадати бажання. А також подивилися в колодязь, який, за легендою, для князя викопав сам чорт. Пан Юрій провів школярів виставковими залами, показав, як розбудовувався замок, розповів його історію. Крім цього, завітали до інтерактивної кімнати, де експонати не те що можна, їх потрібно чіпати. Хлопці зацікавилися списами й гарматою, а дівчата вирішили залишити згадку про себе крейдою на стіні.
Втомлені, але щасливі, школярі повернулися до Ужгорода ділитися враженнями про незабутній день.