«Почуй! Відчуй! Побач!»: як студенти УжНУ вчилися розуміти побут незрячих людей
Проводила воркшоп провідна фахівчиня Центру інновацій і розвитку УжНУ Марина Сташина-Неймет. За її словами, біла тростина – це лише один із елементів, за допомогою якого незрячі орієнтуються у світі. Насправді ж у повсякденні люди з порушеннями зору активно використовують всі інші органи чуття: дотик, слух, смак та нюх.
«Цей захід створено для того, щоб студенти краще зрозуміли потреби людей з інвалідністю. Ми всі різні і сприймаємо по-різному світ: у когось краще розвинено слух, у когось нюх, у когось інші відчуття. Ми маємо розуміти: від того, що і як ми робимо у спільному просторі, залежить, наскільки комфортно в ньому буде людям з особливими потребами», – каже директорка Центру інновацій і розвитку УжНУ Альона Алмашій.
Студенти Ужгородського університету мали можливість відчути на собі побут незрячих людей. Для цього всі завдання виконували із зав’язаними очима.
Під час першої вправи учасники мали розрізнити засоби гігієни за їх запахом. Це важливо, адже різні продукти мають однакову форму тюбика, наприклад, зубна паста та крем.
Марина Сташина-Неймет зазначає, що лише на нюх покладатися не варто. Нині багато засобів мають у своєму складі однакові ароматизатори. У такому разі варто оцінювати предмети на дотик, з чим і була пов’язана наступна вправа.
Відтак завдання ускладнювалися: учасникам оголосили, в якому порядку розташовані предмети на столі, після чого цей порядок змінили. Студенти мали назвати черговість речей після перестановки. «Якщо у нашому оточенні є людина з порушеннями зору, дуже важливо повідомляти їй, коли переставляємо предмети у побуті. Вона не зможе зорієнтуватися за допомогою інших органів чуття», – наголошує ведуча.
Далі студенти запам’ятовували кольори предметів і розкладали їх у порядку веселки. Була також вправа на відчуття ваги – потрібно було розкласти предмети від найлегшого до найважчого.
Завершили вправами на орієнтацію у просторі. Для початку студентів водили приміщенням, і вони мали вказати, з якого боку від них сидить авдиторія. Наостанок кожен міг спробувати пройтися з білою тростиною.
Марина Сташина-Неймет каже: «Сучасні варіанти білої тростини допомагають швидше орієнтуватися в просторі й надають більше інформації про перешкоди. Проте Ужгород погано пристосований для людей, що користуються білою тростиною, тому побачити їх на вулицях міста майже неможливо».
За відгуками учасників, виконувати вправи без можливості бачити було надзвичайно складно. Студенти зауважують, що при втраті зору загострюються інші органи чуття, особливо слух, що стає основним засобом орієнтації у просторі.