«Письменник за прилавком» Мирослав Дочинець: Слово – це бронежилет нації
У книгарні «Кобзар» стартувала щорічна передмиколайська літературна акція
Пан Мирослав каже, що радий і вдячний бути учасником акції: «Ця прекрасна книжкова традиція дає унікальну можливість контактувати автору, видавцю і читачу. Вона об’єднує людей, які одне люблять, одне шукають, створюють. Тож я тішуся можливістю спілкуватися зі своїм читачем. Особливо у нинішній, вкрай тяжкий час».
Під час акції письменник презентував всі свої попередні видання (як жартує: «Перед вами цілий іконостас»), а також дві новинки: книгу афоризмів, які зібрав за все життя і яку дуже чекали читачі, «Ескізи на павутинні», та збірку оповідей філософсько-народного гумору в особі одного неймовірного закарпатця «Федорцьо, приятель сердечний» (матеріал автор збирав 6 років). Пан Мирослав каже, що у наш час, виявляється, це дуже потрібні речі, бо дають людям розраду, надих, маленьку радість.
Розповів і про роботу свого видавництва «Карпатська вежа», яке за час існування видало понад 300 книг шістьма мовами. «Нині складно, багато маленьких видавництв припинили роботу. Але нам, зважаючи на обставини, гріх скаржитися. На книгу є попит, вона живе, працює. Маємо велику потребу Слова: воно як бронижилет нації, як дух, енергія, що живить наш простір, який вимагає розради, опори, відповідей, – каже письменник. – Ні в кого нема відповіді, коли ця війна закінчиться. Вона ірраціональна, породжена якимись глибинними диявольськими речами. Ми повинні шукати в собі резерви, щоб вижити. Україна відкривається світові не лише як нація воїнів, а й мудреців, митців. Світ розуміє, сприймає нас і чекає нових продуктів, у тому числі слова».
Війна вплинула на життя письменника Дочинця. Як зазначає, ми всі змінилися: до того, що було, вже не вернемося, а якими станемо завтра – невідомо. Нині ми є учасниками великого перелому геополітичного, психологічного. «Я чекав цю війну, передбачив її ще 8 років тому. Це випливало з логіки історії, закономірності. Нам всім треба включитися у роботу – хто чим може – на один результат. Це наш останній шанс на українську Україну. Я працюю, бо бачу великий пошук українцями чогось такого, на що можна спертися. Воюємо і залізом, і словом. Ми формуємо і відправляємо нашим воїнам на фронт бібліотечки, адже їм треба накопичувати душевні резерви. З багатьма спілкуюся особисто. Знаю, наскільки важко. Найчастіше військові просять передати «Вічника», «Діти папороті» , «Світована», «Многії літа. Благії літа»», – ділиться автор.
Під час бесіди так чи так розмова звертала на тему війни. Мирослав Дочинець каже: «Ми мусимо нарешті оцінити, осягнути те, що маємо, а не розтринькувати себе по цілому світу. Своє треба захищати, ми повинні вернутися до того, що втратили. Наша нація була світочем Європи у дуже багатьох аспектах, але ми все віддали, втратили велич, а тепер треба повертати. Так працюють вишні закони. Та за це треба дуже дорого заплатити. Всі нації пройшли цей шлях у свій час. Ми повинні змінитися і змінити світ.
Українці не мають свого умовного Черчилля, бо ще не готові до нього. Влада і народ відображають одне одного. Але нині наша нація семимильними кроками себе кристалізує, змінюється. Тож це дає надію.
Я не вживаю слово «перемога», не знаю, що це. Нам треба визволитися: від свого страху, рабської меншовартості, упослідженості, голодоморів, у які нас постійно заганяли. Нам треба стати по-справжньому вільними людьми і тоді все стане на свої місця. І, звичайно, треба повернути свою землю. Не можна віддавати свої території. Бог за це карає».
Щодо творчих планів, то письменник працює над новинкою, але «неваловшно казати про те, чого ще нема». А от дитяча книга «Івашко-незнашко і Гум-гора» вже дописана, над нею тепер ще трудиться ілюстраторка.
Про книгу, присвячену нинішній війні, навіть не задумовується, бо в принципі вона може з’явитися лише після її завершення, коли відрефлексується пережите, розсіється туман війни. А поки – ми в епіцентрі емоцій.
Насамкінець Мирослав Дочинець побажав читачам залишатися у вірі, при Духові, який ми розбудили в собі, при впевненості, що ми приречені на Перемогу. «Ми, попри всі наші труднощі, вже перемагаємо, якщо стримуємо цю велику злу силу, якої боїться світ. Але мені хотілося б, щоб кожен з нас мав розуміння, що перемоги не буде, якщо ми чекатимемо її лише від армії. Всі повинні брати участь у цій війні, до чого є наснага, будь-яким доступним способом. Це єдина передумова, що ми збережемося і Україна залишиться українською державою».
Всі присутні на зустрічі могли особисто поспілкуватися з письменником, а також придбати книги з автографом.