Що мотивувало до вакцинації викладачів УжНУ, коли це ще не було мейнстрімом
Проректорка, професорка кафедри політології і державного управління Мирослава Лендьел: «Я переконана, що вакцинація від COVID – це єдиний спосіб уникнути ускладнень від хвороби і основний спосіб убезпечитися від інфікування. Статистика демонструє, що щеплені у 100% уникають летальних випадків і у 90% – госпіталізації. Я вакцинувалася у березні AstraZeneca. Читала медичні статті, які мене переконали, що цей препарат безпечний і ефективний. Тоді лікарні області були заповнені вщент. На той момент від COVID уже померло декілька наших колег. Тому я, як людина, яка спілкується протягом дня з багатьма студентами, викладачами, партнерами університету, вважаю своїм обов’язком не наражати на небезпеку цих людей. Влітку ситуація була спокійною і громадяни дещо втратили мотивацію до вакцинації. А зараз кількість випадків інфікування зростає, тож це єдиний шанс убезпечити здоров’я від піку хвилі, яка от-от настане. Зараз на вибір є декілька вакцин європейського, американського, китайського походження, в тому числі доступні вони і для викладачів та студентів УжНУ. У мене вся сім’я має щеплення – навіть донька вакцинувалася через 2 дні після досягнення повноліття».
Доцент кафедри кібернетики і прикладної математики Павло Мулеса: «Я вакцинувався в університеті, щойно з’явилася така можливість, і був серед перших на факультеті. Не чекав на Pfizer – тоді була доступна AstraZeneca. Взагалі я дію за принципом: не вимагай від інших того, чого не хочеш робити сам. Розумію важливість вакцинації співробітників і вирішив показати це власним прикладом.
На той момент колеги з ФПО, яких добре знаю, вже всі мали щеплення і нормально почувалися. Їхній приклад наслідую вже не вперше – саме вони колись привчили мене до моржування. А якщо медики це роблять, значить воно не повинно зашкодити. Приблизно так вийшло і в цьому випадку. Побічних ефектів не мав ніяких. Почуваюся чудово, і всім раджу те саме робити: якщо не заради свого здоров’я, то хоча б заради людей, що вас оточують. Чим більше серед нас буде вакцинованих, тим швидше подолаємо цей вірус».
Доцентка кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій ФІМВ Ганна Мелеганич: «Це простий і безпечний спосіб захистити себе. Я перехворіла коронавірусом наприкінці зими, але розуміла, що антитіла з часом зменшуються. Тож через пів року після хвороби я вакцинувалася. Дивлюся на досвід багатьох країн і бачу, що це необхідна складова для нормального життя. Крім того, це важливо навіть для подальшої співпраці університету і мене самої із закордонними колегами та університетами».
Доцент кафедри археології, етнології та культурології ФІМВ Юрій Славік: «Моя головна мотивація – убезпечити себе від негативного впливу ковіду. Я не хворів, імунітету не мав. Інший фактор чи то приємний бонус – можливість виїзду за кордон, сертифікат тощо. І тому вирішив вакцинуватися ще у квітні AstraZeneca, щойно університет дав таку можливість. Зареєструвалися разом із колегою, з яким давно товаришуємо. Один вечір мав слабкість і температуру 38.5 – про це попереджали. До слова, моя мама з тією ж AstraZeneca не мала взагалі жодних побічних ефектів. Зранку стан нормалізувався і я вже активно працював. Цікаво, що температура відрізнялася від грипу – голова була світла, але важко було у тілі. Другу дозу отримав у липні – так само відчував слабкість. Зараз почуваюся чудово».
Доцентка кафедри туристичної інфраструктури та готельно-ресторанного господарства Мар’яна Попик: «Я переживала, щоб самій не заразити когось. І дуже хвилювалася, коли мої близькі лежали у сусідніх палатах із ковідом, а я хоч і здорова, але у передпологовому стані. Не побажаю такого нікому. Тому в мене була додаткова мотивація. Я довіряла тим лікарям, які рекомендували вакцинуватися. Тоді одним із перших на Закарпатті вакцинувався і наш ректор Володимир Смоланка – лікар за професією – і показав своїм прикладом, що це безпечно. Його авторитет сформував довіру. Мої батьки теж викладачі і ми обговорювали, будемо робити щеплення одразу в університеті чи почекаємо Pfizer. Але дійшли згоди, що Оксфордський університет, який винайшов доступну на той час в університеті AstraZeneca, має одних із найкращих у світі науковців і не стане піддавати ризику мільйони людей. Це їхня репутація.
В усіх цивілізованих країнах вакцинація – це норма. Ми всі з дитинства ходили на щеплення. Я так само вакциную і свою дитину від жовтухи, боткіна, правця. Це наш імунітет. Навіть якщо ви легко перенесете хворобу, можете зробити біду своїм бабусям, дідусям, батькам, своїм викладачам, які зробили вклад у вас. Які в мене були побічні ефекти? У перший вечір і ноги, і руки були слабкі. Я лежала і сміялася через те, що не могла підняти доньку. Температуру збила, щоб не чекати і не мучитися. Після повторної дози мала незначну температуру і значно легше перенесла. Здавала аналіз і він засвідчив, що я захищена і препарат подіяв».
Викладач кафедри громадського здоров’я і гуманітарних дисциплін медичного факультету №2 Ростислав Головчанський: «Вакцинувався, щоб не захворіти і вберегти своїх родичів та близьких. До того я не хворів і розумію, що з огляду на свій вік і стан здоров’я навіть якщо інфікуюся, то, найімовірніше, перенесу нормально. Але ж ніхто не застрахований. Я отримав залишкову дозу AstraZeneca у перший же місяць, як це стало можливо. І побічних ефектів не мав взагалі ніяких».