СНТ «Кліо» долучилося до меморіальних заходів з нагоди ювілею професора Едуарда Балагурі
Спікерами вебінару стали колишні учні й колеги одного з фундаторів археологічної школи на Закарпатті, які нині працюють на історичній науково-педагогічній ниві
Захід приурочили до ювілею науковця, що припав на 24 вересня. Лекція мала біографічний характер, була покликана пролити світло на визначну людину свого часу, охарактеризувати різнобічність її особистості, вплив на розвиток археології Закарпаття, а також окреслити діяльність Археологічного музею УжНУ імені ювіляра. Спікерами вебінару стали його колишні учні й колеги, які нині працюють на історичній науково-педагогічній ниві, – доценти Володимир Мойжес, Ігор Прохненко, Надія Керецман, Ігор Шніцер, ст. викладач Сергій Ганус. Модерувала захід секретар Товариства Галина Рейтій.
Перше слово надали директорові Археологічного музей УжНУ ім. професора Едуарда Балагурі – доценту Володимиру Мойжесу. Він відзначив винятку роль ювіляра у фундації музею, історія якого почалася у 2004 р. Завдяки багаторічній праці на експедиційному полі ним було відкрито та досліджено понад 300 поселень, городищ, виробничих центрів, могильників, які хронологічно охоплюють період від доби неоліту до епохи раннього середньовіччя. Тривалий час експонати зберігалися в археологічній лабораторії ЗВО й не були доступні загалу. Через десять років існування експозиції виділили просторе приміщення. Сама виставкова зала поділена на сім блоків з урахування культурно-хронологічного принципу.
Археолог відзначив, що наразі Археологічний музей є найбільш повним і якісним репрезентатором усіх археологічних культур Закарпатської області. На сьогодні він активно підтримує зв’язки з іншими музейними закладами регіону та України, а також із близьким порубіжжям: Словаччиною, Румунією та ін.
Досвідом співпраці з Едуардом Альбертовичем поділилася завідувачка кафедри археології, етнології та культурології УжНУ, доцентка Надія Керецман. Вона відзначила, що її перше знайомство зі світилом археології Закарпаття відбулося у 1977 р., коли вивчала дисциплінарний курс з історії Стародавнього Сходу. Надія Павлівна зізналася, що професор мав потужний вплив на її особистісне йпрофесійне становлення. «Він був самодостатнім, – підкреслила Надія Павлівна. – За себе не знав просити, але просив за інших. Мав дуже легкі стосунки зі студентами, після нього ніхто вже такого не мав».
Наступний виступ був наповнений багатьма фрагментами зі студентського життя завідувача кафедри модерної історії України та зарубіжних країн Ігоря Шніцера. Він згадує, що світлої пам’яті професор на своїх лекціях часто використовував повчальні мотиви, кожне заняття містило якусь мораль. Найбільш часто пригадується цитата науковця: «Справді інтелігентна людина ніколи не стане показувати свою перевагу над іншими ні в інтелектуальному, ні в матеріальному, ні в соціальному чи будь-якому іншому плані». Саме в таких деталях і розкривається постать педагога.
Філігранністю вирізнялася доповідь ст. викладача тієї ж кафедри Сергія Гануса. За час тривалої співпраці йому вдалося підмітити тонкі й глибинні риси цієї непересічної особистості. Сергій Олексійович акцентував увагу на тому, що справою честі для професора було заохочення студентів проявляти свою особистісність, виховування самоповаги. Також він відзначив, що Е. А. Балагурі володів феноменальними комунікативними здібностями й умів організовувати довкола себе людей.
Закрив цикл доповідей своїм виступом історик-археолог Ігор Прохненко. Зауважив, що Е. Балагурі сприймав життя не так, як усі інші; він не просто викладач історичних дисциплін і фундатор закарпатської археології, а й учитель життя. За час його каденції на посаді декана історичного факультету (1991–1996) жоден зі студентів не перейшов на заочну форму навчання, що теж свідчить про людські якості професора. «Якщо ти хочеш бути істориком – ти ним будеш, але передусім маєш бути Людиною», – процитував Ігор Анатолійович.
Насамкінець присутні висловили подяку за організацію вебінару, що є фактичним продовженням міжнародної наукової конференція «Проблемні питання давньої історії Карпатського ареалу», проведеної в день ювілею професора, але зорієнтований власне на студентський простір. Викладачі відзначили важливість таких заходів, адже вони освіжають пам’ять про знаних особистостей нашої alma mater – тих, хто був серед її фундаментів.