Софія Коваль: з Європою нас поєднують спільні риси культури і прагнення змінити себе як людину і світ – на краще

• Софіє, розкажи, будь ласка, про саму програму. Де вона відбувалася, хто організував, хто долучився?

– Erasmus Youth Exchange «Beyond the borders» – це про 5-денну цікаву й насичену програму. Вдячна організації INPRO Rzeszow за теплу зустріч і крутих волонтерів. Загалом це один комплекс майже в центрі Жешува (Польща), який містить у собі хостел і офіс. У тренінговій кімнаті офісу відбувалися всі активності й міжкультурні вечори. Крім нас, представниць України, була молодь з Угорщини, Словаччини, Польщі. Загалом нас було 30 учасників і чотири постійні волонтери, які з нами працювали.

• Чим запам’ятався обмін? Як проводили час у рамках проєкту?

– Кожен ранок починався з energizer — це декілька коротких активностей, які нас бадьорили й викликали багато сміху. Мені сподобалося, що було багато методів неформальної освіти. Усе легко, невимушено і для задоволення. Малювали, клеїли, створювали колажі й презентації. Я навіть була в ролі актора на імпровізованій сцені. Ми саме вивчали non-violence communication і треба було показати сценку відповідно до опису ситуації.

На одному з воркшопів ми створювали колаж на тему «Що спільного ми маємо?». Нам запропонували використати вирізки з журналів, створити малюнки або ж написати, що саме нас об’єднує. Ми з командою вирішили поєднати декілька способів і таким чином відобразити наші особистості.

• Як проводили вільний час?

– Щодня з 10 до 17 мали основну програму. Ввечері здебільшого проводили міжкультурні вечірки, де розповідали про наші країни, пропонували скуштувати смаколики, вмикали національну музику, веселилися. Про Україну ми підготували коротку презентацію: розповіли про державні символи, визначні місця та переглянули коротке відео «Чому слід відвідати Україну?». Вважаю, що такі заняття позитивно впливають на розвиток креативності. Також виходили спільно з іншими учасниками на прогулянки містом, яке, до речі, має мальовничий центр і гарну архітектуру.

• Оскільки метою програми був міжкультурний обмін, то хотілося б детальніше про це. Чим цікавим поділилися представники інших країн та що дізналися про Україну?

– У нас було декілька завдань, мета яких – віднайти спільні особливості в наших культурах. З кожною з країн-учасниць у нас є чимало спільних страв, як-от: вареники, галушки з сиром, борщ, картопля зі смаженим салом. Обговорювали стереотипи, які відомі серед нас про ту чи ту країну. Водночас ми мали shifting debates, щоб зруйнувати виявлені упередженості.

• Яке загалом ставлення до українців серед іноземної молоді? Чи знають вони про війну і чи цікава їм ця тема?

– Ми приїхали останніми, майже перед вечерею. Вже першого дня почали знайомитися, всі дуже привітні. Метою обміну була співпраця здебільшого в змішаних командах. Це дуже класно, щоб краще зрозуміти інші культури. Учасники знали про війну в Україні. У вільний час ми їм розповідали, що постійні сповіщення про повітряні тривоги та регулярні вимкнення електроенергії – це наше сьогодення. Вони розпитували, як ми навчаємося і що робимо, якщо тривога почалася під час пари.

• Чому, на твою думку, молоді варто брати участь у таких програмах обміну?

– Це був мій перший досвід участі в молодіжному обміні від «Erasmus+». Переконалася, що такі проєкти — це корисна можливість розширити коло знайомств, здобути досвід, поліпшити навички використання іноземної мови. Після тижня спілкування англійською я відчула зміни: мені додалося впевненості у власних силах. У рази легше комунікувати, формулювати думки, розуміти інших. За ці 5 днів я зробила кроки до особистісних змін, до дорослішання. Враховуючи, що всі заняття були в командах, то стала й ще більш терплячою. Мені було цікаво спостерігати, хто як спілкується, у кожного є якісь характерні слова чи побудова речень. Лише задумайтеся, що всіх нас поєднують спільні риси культури, вживання іншомовних слів, комунікація англійською та прагнення змінити себе як людину і світ – на краще.