Там, де народжуються ідеї: на відділенні журналістики відбувся щорічний конкурс «Есе про все»
Незмінним організатором конкурсу є доцент кафедри журналістики, головний редактор газети «Погляд» Володимир Тарасюк.
Змагання підтримала й забезпечила переможцям подарунки очільниця управління у справах культури, молоді та спорту Ужгородської міської ради Алла Чернобук.
Студентські роботи оцінювало поважне журі: декан філологічного факультету професор Юрій Бідзіля, завідувач кафедри журналітики доцент Євген Соломін, доцентки Олеся Барчан та Наталія Толочко. На етапі підготовки й проведення конкурсу також долучилася асистентка Евеліна Гурницька.
Юрій Бідзіля, відкриваючи конкурс, зауважив: «Есе – можливість продемонструвати найсуб’єктивніший погляд на те, що відбувається довкола. Загалом, якщо проаналізувати літературу, то саме в такі бурхливі часи, у які саме тепер живемо, і народжуються шедеври, генії. Я бажаю всім творчого натхнення. І хай ці тексти стануть вашим фундаментом для подальшого зростання».
Згідно з умовами, учасники повинні були презентували своє есе. До виступу їх запрошували рандомно. Першою виступила Вікторія Ливдар. Поділилася роздумами про життя в Україні під час війни та пояснила задум тим, що надихнулася волонтерською діяльністю своєї мами.
Відеоесе «Тиша війни» представила Анастасія Савко. За задумом, її есе – про тишу, що залишається після втрати близької людини на війні. Коли дім уже не дім, коли дитячий сміх замовкає назавжди, коли замість голосу – лише порожнеча… Тиша гучніша за будь-який вибух. Відео є водночас подякою тим, хто втратив, але живе далі, і про кого пам’ять більше не озветься.
Софія Сливка написала есе про емоційне вигорання, з яким, мабуть, стикався кожен через будь-які обставини: робота, навчання, сім’я. Дівчина не тільки поділилася роздумами, а й порадила з власного досвіду, як подолати проблему.
Дар’я Ліхоліт підготувала для конкурсу аудіоесе й відзначила: «Я розповідаю про те, що бачила на власні очі в перші дні війни в Харкові. Але це, може, тільки 40% від усього, про що можна розповісти…».
Першокурсниця Діана Шкабура зачитала есе про дроти, стовпи й людей: «Оригінальна ідея з’явилася тоді, коли їхала додому й побачила з вікна потяга багато стовпів, які поєднані дротами. Вони були схожі на людей, адже ми також соціальні, поєднані в різний спосіб, потребуємо комунікації».
Софія Скиба поділилася з аудиторією аудіоесе про машину часу: «Мене надихнула на написання цього есе книга «Норвезький ліс» Х. Муракамі. Вирішила взяти таку тему, надихаючись різними науково-фантастичними творами». Ідея машини часу в її есе пов’язана зі спогадами про минуле.
Ярослава Чемеренко поділилася трагічною історією про загибель сина її добрих друзів і роздумами про те, чому саме за трагічних обставин починаємо цінувати час і людей. У своєму відеоесе студентка провела паралель із сухим і квітчастим деревом, а також наголосила на трагічності буття в епоху науково-технічного прогресу.
Валерія Мельник присвятила есе правдивому образу Японії та його спотворенню в медіа й масовій культурі.
Ксенія Бонюк підготувала есе на злободенну тему – про війну і питання територіальної цілісності: «У соцмережах поширюються наративи про те, що території не такі важливі, як життя людей. Можна їх просто віддати й жити спокійно. Але це не так…».
Завершальним було есе Крістіни Крицької, котра поділилася думками про відчуття дому, який змінювала вже чотири рази. Дівчина висловила думку, що дім не там, де народилася, а там, де добре й комфортно.
За рішенням журі переможницями конкурсу в кожній із трьох номінацій (“Текст”, “Аудіо”, “Відео”) стали: Крістіна Крицька, Софія Сливка й Анастасія Савко. На другому місці: Ксенія Бонюк, Софія Скиба, Валерія Мельник. А третіми стали Ярослава Чемеренко, Вікторія Ливдар, Дар’я Ліхоліт і Діана Шкабура.
Члени журі прокоментували кожну роботу, що звучала у фіналі, висловили захоплення актуальністю тем, глибиною розкриття, добором художніх засобів. Прозвучали й поради для поліпшення робіт – аби наступного року конкурс був ще вдалішим, а думки студентів – виразнішими.
Своїми враженнями від конкурсу поділилася Крістіна Крицька: «Мені дуже сподобався фінал конкурсу, було багато цікавих робіт і різних думок. Я трохи хвилювалася, оскільки не знала, чи змогла написати гарне есе. Це був цікавий досвід, я зрозуміла шо не потрібно боятися висловлювати свою думку. Мені дуже сподобалося есе про вигорання; ця тема близька, бо я сама багато вчуся й теж швидко вигораю. Загалом я почула безліч нових ідей!»
Софія Скиба зазначила: «Цьогоріч ми могли подавати на конкурс аудіо- та відеоесе. Як на мене, така ідея дуже вдала, адже за допомогою звуків і відеоряду можна передати більше, ніж просто словами. Було справді цікаво слухати всі роботи й аналізувати їх».
Студентки задоволені й приємно вражені позитивними відгуками журі про їхні есе. Бажаємо всім учасникам творчих успіхів і сподіваємося, що конкурс «Есе про все» відбуватиметься й надалі та об’єднуватиме ще більше талановитих студентів!