В Ужгороді у форматі легкого читання видали тексти п’ятьох закарпатських казок
Триває проєкт підготовки видання для людей з інтелектуальними порушеннями, що є першою в Україні спробою створення таких книжок
На початку цього року команда проєкту «Казки Закарпаття. Легка мова» ініціювала переклад легкою мовою п’яти казок. Впродовж кількох місяців громадські діячі, відомий закарпатський письменник Олександр Гаврош опрацьовували тексти, читали та обговорювали їх з молоддю з ментальною інвалідністю. Останні були головними експертами, які надавали оцінку тому, наскільки легко сприймати й розуміти текст. Адже передусім для цієї категорії осіб практично немає книжок в Україні. Важливо, щоб люди, які відчувають труднощі в читанні, були залучені до перекладу, оскільки це сприяє їх включенню у культурно-мистецьке життя, покращує доступність творів літератури та книжок особам з інтелектуальними порушеннями.
«Наш проєкт – це перша спроба створення такого видання в Україні. Обов’язковою умовою була участь людей, які мають інтелектуальні порушення. Ми проводили зустрічі кілька разів на тиждень, опрацьовували тексти, обговорювали, виправляли. Всі зауваження, які нам надавали, увійшли до кінцевого продукту. Видання будуть безкоштовно поширюватися для осіб з інтелектуальними порушеннями та у бібліотеки», – розповідає керівниця проєкту Лариса Шувалова.
За словами письменника Олександра Гавроша, який займався адаптацією та упорядкуванням текстів, проєкт виявився складнішим, ніж уявлялося на початку.
«В Україні такого досвіду ще ніхто не мав. Створення книжок для людей, які мають труднощі з читанням та розумінням тексту, тільки починаються. Ми замахнулися на саму вершину піраміди – літературно-художні видання. Адаптувати казки було дуже правильним рішенням. Ніхто не взяв би нині на себе сміливість опрацьовувати твори класиків», – прокоментував Олександр Гаврош.
Щоправда, і обирати було з чого. Казок є понад тисяча, а переклали лише п’ять.
«Ми хотіли, щоб казка несла мудрість, мала життєвий сенс, щоб було оте вічне, заради чого ми любимо фольклор. Потім почався другий етап: адаптація текстів для людей, які мають труднощі з читанням. Робота проходила у кілька етапів, вносилися правки, були дискусії. Процес нелегкий, бо хотілося зберегти художність текстів. Це новий цікавий досвід», – поділився письменник.
Та не лише тексти, а й малюнки потребують адаптації для легкого сприйняття. Цю важливу місію взяла на себе художниця та ілюстраторка Олександра Гаркуша. Вона також набула нового досвіду в цьому проєкті. Пані Олександра каже, що полюбляє складні ілюстрації, з перетіканням зі сторінки на сторінку, фактурні книги. Тут ілюстрації мають бути максимально спрощеними – без зайвих деталей, персонажів, предметів, образів, а також вони мають завжди бути однаковими, мати один і той же вигляд. Важливо, щоб ілюстрація завжди розміщувалася на тому ж місці: якщо зліва – то всюди зліва, якщо справа – то всюди на сторінках справа. Це сприяє концентрації уваги. Малюнки також тестували волонтери проєкту.
Художниця каже, що робота була водночас і складною, і цікавою для неї. «Я вчуся, і цей досвід позитивний. Хотіла б і надалі цим займатися. Тим паче, таких книжок нема в Україні, тут є перспектива», – додає ілюстраторка.
Голова правління ужгородського Товариства захисту осіб з інвалідністю «Надія» Олена Слиган розповідає: «Для нашої молоді це було незвично, але вони досі це згадують. Дехто з них і не бачив раніше публічної бібліотеки, де була одна із зустрічей. Тепер вони стали частиною великої історії. Не всі можуть зрозуміти тих, хто має інтелектуальні особливості, однак нам потрібне порозуміння, більше уваги, терпіння».
Кожну казку видали окремою кольоровою книгою. Поширювати їх будуть комплектом в інклюзивно-ресурсних центрах, об’єднаннях та закладах, де працюють з людьми з інвалідністю, по всій країні. Пізніше буде також можливість просто завантажити текст зі сторінки проєкту.
Організатори сподіваються, що цей проект стане початком великої історії створення книжок у форматі легкого читання. На сьогодні в Україні немає такої професії, як перекладач на легку мову. На відміну від Німеччини, де працюють цілі бюро таких перекладачів. В нас поки що тривають дискусії, як означити сам термін – «легка мова», «проста мова» чи «ясна мова». В Україні не ухвалено жодних нормативних документів, які би регламентували те, що ми розуміємо під поняттям «легка мова».