У «Кобзарі» презентували свої літературні здобутки поетеса Олена Пекар та перекладачка Олександра Козоріз
Олена Пекар бере участь в акції «Письменник за прилавком» не вперше, каже, дуже рада живому контакту з читачем, адже це завжди нагода краще пізнати одне одного, поспілкуватися.
Поетеса – авторка 13 збірок, з яких три – дитяча лірика. Цікаво, що понад 40 поезій пані Олени стали піснями. Наприклад, вірш «Зорепад», покладений на музику М. Попенком, у виконанні ансамблю «Писанка» став «Піснею року» Всеукраїнського радіо (2004). Також композитор Василь Сторонський написав збірки пісень на слова Олени Василівни «Про дівчинку Оленку» та «У цвітінні сакури».
За прилавком «Кобзаря» письменниця презентувала зокрема збірки «Мереживо осені», яку нагородили премією ім. П. Скунця, та «Симфонія життя», відзначену цьогоріч обласною премією ім. Ф. Потушняка. Обидві книги вміщують інтимну, пейзажну, громадянську лірику. І мають родзинку: в художньому оформленні обкладинки використано репродукції робіт закарпатського художника Івана Дідика.
Писати вірші Олена Василівна почала ще в молодших класах, а от видаватися спонукав чоловік і талановита рідня. «Мені дуже пощастило стати частиною родини Івана Чендея. Я жила в цьому творчому осередку, мала змогу особисто спілкуватися з О. Гончаром, Д. Павличком, М. Жулинським, І. Драчем… Чоловік перший сказав, що маю хист до слова, тож треба публікувати мої вірші. А відтак на дальшу творчу роботу мене благословив сам Іван Чендей, який, прочитавши збірку «Відлік часу», поцілував мою руку і сказав: «Пиши, Оленко. Не закопуй свій талант»».
Нині, у складні часи, пані Олену, як сама каже, рятує вчительська робота (їй віддала 50 років життя) у Лінгвістичному ліцеї ім .Т. Шевченка та поезія, що «є станом моєї душі».
У творчих планах письменниці – намір оформити архів свого чоловіка, який нараховує понад 10 зошитів щоденникових записів, та спробувати себе в малій прозі.
Олександра Козоріз, крім того, що подруга Олени Василівни, ще й редакторка її збірок, упорядниця кількох із них. «Симфонія життя» навіть вміщує вступний есей «Там, де Синь і Вир…» авторства пані Олександри.
Олександра Козоріз багато років працювала головною редакторкою видавництва «Мистецька лінія». Завдяки її легкій руці і редакторському таланту побачили світ книги Мирослава Дочинця, Дмитра Кешелі, Василя Кузана, Тетяни Ліхтей та багатьох інших відомих авторів.
Пані Олекандра каже: «Тепер не люблять працювати над словом. Все швидко: дати ідею, написати і нехай іде у світ. Але ж більш ніж половина краси книжки – це її мова, а для цього треба працювати. Якщо хочеш, щоб книга була зроблена на високому рівні, треба трудитися щоденно, користуватися словниками, які тепер не викликають інтересу, натомість – гугл. На моєму столі постійно словник Грінченка, енциклопедичні, перекладні тлумачні словники. З них черпаю всю потрібну мені інформацію. Інтернет у моїй роботі вторинний допоміжний засіб».
Хоч пані Козоріз чимало років працює редакторкою, з усмішкою зізнається: завжди відчувала, що це не зовсім її поле, хотілося знайти свою грядочку і там засіяти. Такою грядочкою виявилися переклади з польської мови. І таки вродило: за 4 роки 4 книги. У книгарні редакторка презентувала перший в Україні переклад 13 есеїв автобіографічної повісти видатного польського письменника, перекладача Яна Парандовського «Сонячний годинник». До речі, на палітурці книги репродукція картини художниці Наталії Дідик.
Також у перекладацькому доробку Олександри Козоріз дві збірки, які побачили світ у серії «Між Карпатами і Татрами»: перша частина есеїв Я. Парандовського та вибрані твори видатних польських поетів Леопольда Стаффа, Владислава Броневського, Юліана Тувіма та Константи Ільдефонса Ґалчинського.
Нині редакторка-перекладачка працює над здійсненням своєї мрії: готує до друку повне видання віршів зазначених поетів, до яких додала ще лірику Я. Івашкевича. Книга, над якою трудилася 2 роки, побачить світ 2025-го.
Наприкінці зустрічі всі охочі могли придбати презентовані книги та взяти в авторок автографи.