Меморіальну дошку Йосипу Дзендзелівському хоче відкрити організатор виставки «Військово-польовий арт»
Павло Ротар виявився племінником видатного дослідника закарпатських говірок
За словами гостя нашого міста, представлені експонати становлять близько 60% з усіх наявних. Протягом подорожей містами України до організаторів постійно звертаються нові майстри та майстрині, які поповнюють фонд виставки. Так, голова обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України Людмила Губаль також долучилася до ініціативи.
Павло Ротар розповідає: «Потрапивши в середовище війни, людина все одно буде займатися тим, що робила на «громадянці». Саме так виникла ідея виставки. Вона узгоджується з концепцією національно-патріотичного виховання та функціонує під патронатом кількох відомств – Міністерства освіти і науки, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства соціальної політики… Паралельно з нею організовуються різні майстер-класи, арт-терапія для дітей та сімей бійців АТО».
В організації виставок пану Ротарю допомогла Адміністрація Президента. На своє звернення до очільника держави він дістав ствердну відповідь та допомогу в проведенні виставок у різних областях країни. Жартує: несемо службу й творимо.
Результати виставки пан Ротар оцінює позитивно: «Її бачить багато людей, отже, це до чогось спонукає, не залишає байдужим. Яка головна мета мистецтва? Вплинути на свідомість людини, викликати почуття.
Людина завжди залишається людиною, бо створена за образом Господа, і це виявляється в тому, що вона творить. Це і є прояви божественності. Мистецтво як трава – проривається і через асфальт».
Наше місто стало 13-м у числі тих, де вже побували експонати, однак, як зауважив пан Ротар, тут уперше організували офіційне закриття. Попереду – два роки мандрівок та 24 нові міста. А на згадку про зустріч Медіацентр УжНУ подарував гостеві диск із науково-популярним фільмом «Життя на карті діалекту», знятим кафедрою журналістики УжНУ, – про життя та діяльність професора-мовознавця Йосипа Дзендзелівського, якому Павло Ротар є близьким родичем.
Пан Ротар розповів про свою зустріч із деканом філологічного факультету УжНУ, де все своє життя пропрацював його дядько. Разом із Галиною Шумицькою вони домовилися про плани щодо відкриття меморіальної дошки видатному діалектологу на будинку, де він мешкав (вул. Підгірна, 3). Каже, що поспішати нема сенсу – слід все зробити якісно. Фінансово активно долучаться і родичі професора. Пані Галина пообіцяла звернутися з клопотанням про підтримку такої ініціативи до ректорату УжНУ, мерії міста.
Пану Ротарю бажаємо успіху в його справі та мужності й перемоги на полі битви!