«Хто як не я?»: в Ужгороді вшанували пам’ять прикордонника Віктора Синька
Поділитися спогадами про Віктора зібралися рідні та друзі, вчителі та однокласники, побратими. Вшанувати пам’ять прийшли представники духовенства, влади, ліцеїсти.
У всіх спогадах Віктора характеризують сумлінним, відданим, чесним, добрим, щирим, справжнім другом для товаришів і підтримкою для рідних. Та водночас – людиною легкої вдачі й гарного почуття гумору. Кілька мовців у спогадах згадували погляд Віктора – глибокі великі зелені очі, якими він міг розмовляти без слів.
Сестри Захисника Вікторія Жуйко та Олена Качур-Німець розповіли історії про дитячі бешкетства, які часто вигадував саме Вітя. Адже, підкреслюють, їхній брат хотів би, щоб його згадували з посмішкою, а не сльозами. Разом із тим вони відзначили відчуття відповідальності Віктора: ще у 2014 році зі словами «Хто як не я?» він добровольцем пішов на фронт.
«Треба бути справжнім супергероєм, щоб залишити дружину, дитину, батьків і поїхати боротися проти ворогів. Вітя би хотів, щоб ми продовжували допомагати і боротися. Допомогати тим, хто на фронті – він би це одобрив», – сказала Вікторія Жуйко із закликом підтримувати волонтерські ініціативи для підтримки фронту.
Віктор Синько мав у підпорядкуванні 60 людей. Його батько, теж військовий, пан Микола пригадав слова сина, які Віктор сказав на пропозицію перевестися в батьків підрозділ: «Тату, ти своїх залишиш? Я – ні. Я з ними приїхав, я з ними і поїду».
Маму Героя пані Еріку зал слухав стоячи: «Вітасику, я приймаю і підтримую твій вибір, хоч який він важкий для мене. Дякую богові, що саме я твоя мама», – сказала жінка.
Як розповідає дружина Героя Тетяна, «Віктор був не просто добрим, він був ще й мудрим. Він завжди знав, що сказати і коли сказати. Він вмів підтримати і вмів допомогти. Він ніколи не був дріб’язковим. Він був чесним і найважливіше – жив по совісті: як підказувало серце і душа. Він не казав, що він патріот – але доводив це вчинками. Наші Герої – так само люди, у них є свої мрії і плани. Тому ми маємо бути гідними їхнього подвигу».
Більше про Віктора Синька із уст тих, хто його знав, можна почитати у публікації Медіацентру.