Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

«З історії незакінченої війни»…

Науковці України та інших держав ушанували пам’ять відомого на весь світ українсько-американського славіста-мовознавця Юрія Шевельова

1 77

«З історії незакінченої війни»...

«З історії незакінченої війни». Так називається книга вибраних есеїв і розвідок Юрія Шевельова, упорядницями якої стали мовознавиця Лариса Масенко та письменниця Оксана Забужко 2015 р. У них відомий на весь світ українсько-американський славіст-мовознавець постає як політичний мислитель, талановитий аналітик своєї доби, для якого питання взаємин України та Росії було одним із важливих.

«З історії незакінченої війни»...12 квітня, тобто завтра, виповниться 20 років, як він відійшов у засвіти у далекому від свого рідного Харкова Нью-Йорку, АЛЕ! Чи І!

За словами директора Інституту української мови НАН України, д. філол. н., проф. Павла Гриценка, який сьогодні прочитав публічну лекцію  «Юрій Шевельов: повернення в Україну», спливає саме той час, коли вже можна буде, за заповітом самого ж Шевельова, опублікувати третій том його праць – так званого «американського» періоду.

Як знав цей проникливий чоловік, що саме через 20 років від його смерті нагору почне виходити правда?! Припускаємо, що в його працях, які тепер зберігаються у банку, довірені одній-єдиній людині – похреснику Теодору Костюку, матимемо нагоду прочитати про ЧИМАЛО ЦІКАВОГО. Зважаючи на один лише факт, що ще 1952 р. він твердо заперечив існування «триєдиних колисок» і «давньоруських єдностей», за що мав єдино можливе тоді ставлення тут, там – скрізь.

Чудово усвідомивши, що «в наші дні провідна роль у поширенні певних ідей належить атомовим бомбам, танкам, засобам пропаганди та відвертому пристосовництву – як за доби Середньовіччя вона належала вогнищам інквізиції, пропаганді та тому ж таки пристосовництву», Юрій Шевельов усе ж вірив у силу неперекручених фактів та обґрунтованих думок, які зрештою вторують собі шлях, – читаємо у передмові Любомира Белея, професора УжНУ, до «Нарисів сучасної української літературної мови та інших лінгвістичних студій» Ю. Шевельова, виданих 2012 р. у Києві. Чи не про сьогодні він писав?

Під час глибокої та змістовної доповіді П. Гриценко повідомив ще одну радісну новину: меморіальна дошка Ю. Шевельову у Харкові (відновлена цьогоріч у День Соборності України), яка має свою історію, вціліла(!) під час руйнувань там сучасними дикунами-варварами, зокрема й цієї ночі. Віримо, що це знаково. Бо в пошуках третього шляху у розвитку україністики Шевельов розумів його (цит. за Л. Белеєм) як самодостатньо український, вільний як від інстинктивної «общеруськості», так і від дитячого українського ультрапатріотизму.

Постать «кремінного» Шевельова у рефлексіях П. Гриценка, що знав його особисто, подала численній інтернет-аудиторії, серед якої були й ужгородські науковці, добрячий матеріал для осмислення.

Галина Шумицька
Залишіть відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.