Жадан, Кіпіані та робопес Елвіс – в УжНУ
Студентам розповіли про особливості бригади «Хартія» та важливість розуміння того, чим українець різниться від московита й що нас очікує після деокупації зросійщених територій
Щоб краще пояснити діяльність підрозділу, у вестибюлі ректорату облаштували виставку з елементами інтерактивності. Зокрема в очікуванні на початок заходу студенти мали нагоду спробувати себе у ролі операторів БПЛА. Крім того, тут же можна було зробити донат на розвиток підрозділу та отримати мерч «Хартії» та книги Сергія Жадана.
Як пояснив пан Сергій, «Хартія Тур», у межах якого приїхали гості, покликаний налагодити місточки між армією та громадськістю. Тож у своєму виступі він зосередився на презентації підрозділу «Хартія»: історії створення, принципів, цінностей.
«Ця зустріч не має на меті рекрутинг. Для нас важливо говорити, розповідати про наш підрозділ, це не просто місце служби, місце роботи — це наше життя, наша родина. І важливо ділитися цими ідеями. Військо не може бути відокремленим від суспільства. Нині служить близько мільйона громадян. Думаю, в усіх вас є хтось у війську. Ми прагнемо, щоб ви трошечки більше розуміли, що відбувається в армії», – наголосив Сергій Жадан.
«Пріоритетом і нашою філософією є збереження життя бійців. Для цього приділяємо велику увагу навчанням із професійними інструкторами з бойовим досвідом. Ретельне планування – ще одна наша особливість. Кожен бій, кожна місія має бути ретельно продумана. Технологізація – українське військо має бути інтелектуальним, інтелігентним і технологічно забезпеченим – цьому ми також надаємо великої уваги. Приклад – робопес Елвіс, який сьогодні з нами. Є ще один робопес – Жорік», – розповідає пан Сергій, а Елвіс тим часом махає залу своєю металевою лапою.
Особливої уваги в «Хартії» надають історичному та ідеологічному складникам. Як зауважують гості, знання історії багатьом бійцям підіймає дух, змінює розуміння цієї війни. Докладніше про це розповів Вахтанг Кіпіані, який зробив невеликий історичний екскурс в контексті російсько-української війни.
«Українець від росіянина відрізняється тим, що у нього в голові, – наголошує Вахтанг Кіпіані. – Ми намагаємося говорити з нашими бійцями про те, що нас відрізняє. Адже зовні українці з росіянами дуже схожі».
Історик наводить приклади Польщі та Німеччини, які були розділені й перебували під владою різних держав. Зокрема й СРСР. Мислення, і в тому числі політичні погляди цих людей, навіть тепер відрізняються, хоча вони знов живуть в одній країні – Польщі та Німеччині відповідно. «Мова про те, що путін усі інструменти задіює, щоб переконати левову частину українського суспільства, що ми «адін нарот» – маємо спільну мову, церкву, культуру. Коли ми деокупуємо території України, то різниця між Краматорськом, який ніколи не був під окупацією, і Донецьком буде видимий: економічно, світоглядно, це відобразиться і на кількості дітей, і на вживанні алкоголю тощо.
Росіяни формують такі політики, які нам доведеться викорінювати десятиліттями, якщо не століттями. Це видно на території Польщі чи Німеччини, які були поділені між різними країнами, і тепер, навіть у складі однієї країни, життя і погляди цих людей разюче відрізняються. Дуже важливо розуміти, що відсидітися у цій війні не можна. Не треба всім мобілізуватися, але всі мають працювати на військо. Ваше завдання як студентів – вчитися, здобувати компетенції для побудови сильної держави».