100-річчя Івана Чендея: «Йому боліли б Ірпінь, Бородянка, Буча, Маріуполь…»
Невдовзі з науковими матеріалами, присвяченими Івану Чендею та Петру Скунцю, можна буде ознайомитися в чергових випусках філологічної серії «Наукового вісника Ужгородського національного університету»
Передусім делегація філологічного факультету вшанувала пам’ять письменника покладанням квітів на його могилу в Ужгороді. Відтак уже в стінах альма-матер розпочалася конференція.
Першою з вітальним словом до присутніх звернулася завідувачка кафедри української літератури УжНУ Оксана Кузьма. У коментарі Медіацентру Оксана Юріївна каже: «На 2022 рік припадають ювілеї двох закарпатських письменників, лауреатів Шевченківської премії — Івана Чендея (100-річчя) і Петра Скунця (80-річчя). Ці дати, відповідно до Постанови Верховної Ради України, відзначаються на державному рівні. Кафедра української літератури організувала дві конференції, щоб пошанувати пам’ять видатних митців, будівничих української духовності. 24 лютого, в перший день повномасштабної війни, ми зуміли провести науковий захід до 80-річчя Петра Скунця, а 12 травня зібралися на конференції «Творчі горизонти Івана Чендея». Обидва заходи організували у співпраці з Інститутом літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Конференція до 100-річчя Чендея об’єднала близько 50 учасників із різних українських освітньо-наукових установ. Приєдналися колеги з Києва, Львова, Івано-Франківська, Херсона, Ужгорода, Берегова та інших міст. Також до роботи конференції долучилися науковці Ніредьгазького університету в Угорщині».
Проректорка УжНУ з науково-педагогічної роботи Мирослава Лендьел у своєму виступі зазначила, що Іван Чендей вписав закарпатську літературу спочатку в український контекст, а відтак українську літературу – у загальноєвропейський контекст.
«Російсько-українська війна, яка розгортається в нас на очах, вона саме про цивілізаційну належність України, — зазначила пані проректорка. — Наші літератори, мовознавці доводили навіть у часи Радянського Союзу, що Україна — це європейське суспільство, мислення та культура. Можливо, не випадково зорі склалися так, що саме цей рік змушує нас переосмислити творчу спадщину наших лінгвістів, письменників. Можемо задуматися, перечитати, передати цінність доробку студентам. Українська нація непереможна, бо навіть у цей воєнний час ми здатні творити культуру і науку».
Відтак із науковою доповіддю «Іван Чендей: Дух і Слово» виступив директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Микола Жулинський, який знав майстра слова особисто. Науковець наголосив на тому, що «Іван Чендей поділяв думку талановитого митця Миколи Глущенка про одержимість під час творчої праці. Про той стан душі, коли одержимість заповнює творця прагненням творчого самоздійснення, максимального самовираження, народження себе в істинному творі, творі, сповненому духу митця. Письменник прагнув досягнення того рівня самоусвідомлення, коли митцем починає владарювати власний дух. Іван Чендей вірив, знав: слово виражає дух народу через дух митця».
Письменник неможливий без тісного зв’язку з мовою. Тож наступним до слова запросили уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кременя: «Століття Чендея — це новий відлік можливостей для розкриття його багатющого таланту, відкриття невідомих чи маловідомих сторінок його життєпису, продовження літературознавчих студій і досліджень, пов’язаних із окремими сторінками його біографії. Ми пам’ятаємо про судилище над Іваном Чендеєм за його авторство до сценарію фільму «Тіні забутих предків», за його роман «Птахи полишають гнізда» та збірку «Березневий сніг». Не забуваймо про його протестні виступи на пленумах Спілки письменників України. Не забуваймо про його підтримку дисидентів. Ці речі варто називати своїми іменами і говорити про них. Іван Чендей був серед тих, хто заснував українське відділення ПЕН-клубу — міжнародної організації, яка додала до руйнування останньої імперії, радянської».
«Я віддавна маю звичку мимоволі звіряти майже все важливе, що роблю, звертаючись подумки до батька, — поділилася з присутніми донька письменника, вчителька української мови та літератури Ужгородської спеціалізованої школи №5 Марія Трещак-Чендей. — А що сказав би він про те чи оте, зроблене чи не зроблене мною? Так я думала й про це сторіччя, коли Україна боронить свою землю і кров’ю найкращих її синів утверджує свою незалежність. Що відчував би батько нині? Що сказав би у цей час? Йому боліли б утрати. Як болять усім нам. Але впевнена, що він би сильно гордився б стійкістю наших найкращих у єдності українців у волі до перемоги. Йому боліли б Ірпінь, Бородянка, Буча, Маріуполь. Він разом із нами молився б за бійців «Азова», захоплюючись їхньою незламністю. А певних речей нинішньої реальності просто не розумів би й не приймав. Але він твердо вірив у те, що Україна переможе».
Пані Марія Трещак-Чендей зацитувала батькове послання з думкою про майбутнє з далекого 1969 року:
Юрій Бідзіля, декан філологічного факультету, наголосив на відрадності того, що в рамках пленарного засідання конференції учасники розставили акценти на проблемах, які потребують концептуального вивчення. Доробок Івана Чендея надзвичайно багатий, зокрема потребує «наукового дослідження його діяльність як кіносценариста. Де не візьмеш, є ще величезна глибина тем і проблем, що чекають на ґрунтовне осмислення у контексті тих подій, що були тоді, і переосмислення в контексті нашого ментального відродження. Символічно, що нині йде війна з російськими окупантами не лише за нашу територію, а й за нашу національну культурну ментальність, нашу спадщину».
Завершила пленарне засідання очільниця Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської ОДА Мар’яна Марусинець: «Іван Чендей передбачав і знав, що настануть часи, коли Україна повинна буде себе відстояти. Його твори про це говорять».
Упродовж дня тривала робота в секційних засіданнях, аби учасники конференції могли поділитися власними напрацюваннями й дослідженнями спадщини Івана Чендея назагал. Невдовзі з науковими матеріалами, присвяченими Івану Чендею та Петру Скунцю, можна буде ознайомитися в чергових випусках «Наукового вісника Ужгородського національного університету. Серія: Філологія».
Організатори конференції вдячні всім, хто підтримав цей захід у такий непростий для країни час, хто доєднався, щоб віддати шану співцю зеленої Верховини, справжньому сину Срібної землі.