Майбутні захисники України: як в Ужгородському університеті навчають офіцерів запасу

Військова кафедра УжНУ – єдина на Закарпатті, що дозволяє здобути звання молодшого лейтенанта студентам і випускникам, а навчання прирівнюється до служби в ЗСУ, тому вступають сюди з закладів освіти всієї області.

130 студентів, викладачі з досвідом бойових дій, а навчання – щоп’ятниці, по 8 годин

Кафедра розпочала роботу 2015 р. Такий підрозділ функціонував в УжДУ до середини 90-х рр., утім сучасна кафедра не стала його правонаступницею. У спадок не залишилося ні навчальних, ні жодних інших матеріалів. Завідувач кафедри, кандидат психологічних наук, полковник запасу Василь Олійник розповідає, що колектив викладачів зібрали самостійно. Працівники підрозділу мають бойовий досвід із 2014 року, власними силами розробили навчально-методичне забезпечення. Сьогодні 5 викладачів цієї кафедри призвані до лав Збройних сил України. Дехто з них, коли є можливість проведення занять для студентів, робить це в онлайн-режимі.

З початком повномасштабної війни виникла дилема – чи продовжувати навчання і в якому форматі. «Я особисто розмовляв із кожним цьогорічним випускником. Жоден студент не відмовився закінчувати кафедру, хоч міг би. Загалом у нас навчається 130 осіб, є 5 взводів, навчальних груп. Готуємо військових психологів, командирів механізованого взводу, артилерійсього взводу, взводу спецпризначення, – цей фах найбільш популярний. Усі наші випускники готові до мобілізації», – зазначає Василь Олійник.

Заняття організовані методом військового дня – щоп’ятниці, тривалістю 8 годин (4 пари). Залежно від спеціалізації, студенти мають різну кількість предметів, а основні дисципліни вивчають разом, наприклад, стрілецьку зброю, тактичну медицину. Кафедра має різні види озброєння, артилерійські системи, тир. Навчання закінчується в червні проходженням відповідних зборів у військовій частині.

Закінчення кафедри військової підготовки не зобов’язує до роботи в армії, але дає добрі можливості працевлаштування у правоохоронних органах. Випускники є офіцерами запасу. Навчання прирівняне до служби у Збройних силах України. Серед вихованців кафедри – дуже багато відомих успішних військових. Наприклад, цього року здобув звання і вже став командиром роти тероборони – Микола Марчишак, який має бойовий досвід з 2014 р.

Військовий вишкіл і психологічна підтримка цивільних

Крім навчання студентів, кафедра військової підготовки вирішила організувати курси для цивільних. На початку березня впродовж двох тижнів проводили заняття зі стрілецької зброї, вогневої підготовки. Оголосили їх для працівників УжНУ, але серед ужгородців було дуже багато охочих, тому навчали всіх – по 150 осіб за день. «Мета таких занять – щоб люди навчилися захищати себе, аби позбулися того страху, що був після 24 лютого, щоб могли захистити передусім себе, свою родину. Нині такі заняття проводимо для колективів: фізичного факультету, для профспілки університету, для працівників мерії, для депутатів облради. Під час занять декому вистачало й двох годин, щоб навчитися самооборони. Серед слухачів було багато жінок», – пояснює Василь Олійник.

Працівники кафедри намагаються допомогти ужнівцям, психологічно підтримуючи їх. У перші дні повномасштабної війни завідувачка навчальної лабораторії психології кафедри військової підготовки, молодша лейтенантка запасу Софія Марчук провела психологічну консультацію, тренінги для працівників УжНУ і студентів. Пані Софія викладає предмети «Основи військової психології», «Методика роботи з особовим складом», є авторкою кількох методик, які пропонують для занять із різною аудиторією. Наприклад, аналізують поведінку людини в екстремальній ситуації. Спочатку на екрані зі звуком вмикають фільм, далі аналізують, як поводиться глядач. Вимірюють фізичні показники, з’ясовують психологічний стан. На заняттях використовують кейс-метод, обговорюють багато ситуативних випадків із реальних подій.

Мотивація навчання: для захисту країни, себе і рідних, а також для успішної кар’єри

Юнаки і дівчата, які навчаються на кафедрі, надихають своєю упевненістю, бажанням реалізуватися у військовій сфері. Ми спілкувалися зі студентами третьої навчальної групи другого року навчання, які вивчають артилерію, а також студентками другого курсу – майбутніми військовими психологами. Ось що вони розповідають про вибір військового фаху й можливості, які з’являються після навчання.

Михайло Дебель, четвертокурсник інженерно-технічного факультету:

– Те, що прагнув здобути на військовій кафедрі, отримую в повному обсязі. Навчають нас добре. Перед вступом хотів дізнатися більше про військову сферу й здобути нову спеціальність. Вважаю фах військового престижним. Спочатку батьки не розуміли такого вибору, але згодом змінили свою думку.

Емеріх Кайла, магістрант факультету міжнародних економічних відносин:

– Здається, у всіх мотивація навчання на військовій кафедрі однакова – здобути нові знання, дізнатися більше про сферу, що є однією з найбільш престижних у країні, а сьогодні ще й найліпше оплачуваною. Я хочу навчитися для себе. Цікаве питання – чи буду продовжувати розвиватися у військовій справі. Поки що не вирішив остаточно. Якщо будуть повномасштабні дії, то, думаю, всі ми будемо захищати свою країну. Маємо вибір після складання присяги: працювати за фахом чи стати військовими.

Олександр Якубик, четвертокурсник фізичного факультету:

– У мене в сім’ї всі військові, тому й вирішив навчатися на цій кафедрі. Бачу себе не так в армії, як на службі в правоохоронних органах: поліції, СБУ чи інших структурах. Починати роботу зі званням молодшого лейтенанта, першим офіцерським, – більш престижно і легше, ніж із рядового. Артилерія, яку обрав своєю спеціалізацією, мені дуже цікава. До вибору підштовхнув завідувач кафедри: оскільки навчаюся на фізичному факультеті, можу виконувати більш точні розрахунки, тому, вважаю, не прогадав із вибором.

Андрій Рурич, четвертокурсник інженерно-технічного факультету:

– Для майбутніх абітурієнтів, які здобуватимуть звання на військовій кафедрі, важливо знати, що така освіта дає більше шансів для працевлаштування. Наприклад, ми, інженери-будівельники, зможемо зводити воєнні об’єкти, не тільки цивільні. Бухгалтери можуть працювати у військових структурах. Тобто навчання тут дає вихід до військової сфери – і це суттєва перевага.

Олександра Лєбєдєва, випускниця стоматологічного факультету, лікарка-стоматолог:

– Думаю, що під час війни кожен медик має володіти навичками, які ми здобуваємо на військовій кафедрі, бо не знаємо, як буде далі й що може знадобитися. Загалом додаткова спеціалізація сприятиме моєму розвитку як лікаря, тому вирішила здобути освіту й тут. Якщо буде потрібно, допомагатиму армії, як можу. Мій поклик такий. У перший день війни було страшно, але якщо ти можеш допомогти, потрібно це робити.

Аліса Мармута, студентка факультету суспільних наук, психолог за освітою:

– Військова спеціальність для мене цікава. Психологія у військових має специфічні особливості, що не використовуються в повсякденному житті, бо тут ситуації більш напружені. У мене завжди була мотивація навчатися на військовій кафедрі. Батько сказав, що коли є можливість стати військовим психологом, потрібно скористатися нею. Він сам військовий і підтримав мене разом із мамою. Розглядаю можливість продовжити службу в армії.

Сабіна Касумова, випускниця юридичного та економічного факультетів, сьогодні навчається заочно на кафедрі психології:

– Вирішила вступити на військову кафедру, бо маю приклад у сім’ї – всі прикордонники і військові, навіть бабуся. Мій тато був учасником бойових дій із 2014 р. і сьогодні військовозобов’язаний, служить. Мені подобається військова справа, маю бойовий характер. В іншій професії себе не бачу. На другому курсі в нас багато практики, маємо заняття зі складання-розкладання автомата, стрільби. Після закінчення кафедри хотіла б працювати в Мукачівському прикордонному загоні на посаді військового психолога.

Весняна вступна кампанія на військовій кафедрі вже мала розпочатися, але цього року її довелося змістити на місяць через завантаженість військкоматів і відомі загалом причини. На запитання про те, що ж потрібно для вступу на кафедру, Василь Олійник відповідає миттєво: «Головне – бажання і свідоме ставлення до виконання свого військового обов’язку». Сьогодні складно спрогнозувати, скільки ще триватиме війна, та впевнено можна сказати, що й після Перемоги надважливо мати таких мотивованих юнаків і дівчат, яких навчають на кафедрі військової підготовки УжНУ.