Михайло Рошко за прилавком: «Не виношу присуду своїм героям – читач сам має зробити висновки»
Декан факультету іноземної філології приніс до «Кобзаря» останні з усього накладу 4 примірники «Пастки»
Михайло Михайлович долучається до заходу не вперше, бо переконаний, що будь-який захід, який популяризує культуру, зокрема літературу, є позитивним.
«У Європі письменники давно презентують свої напрацювання в книгарнях, роздають автографи і в такий спосіб допомагають поширювати культуру. Проблема багатьох країн у тому, що там мало читають. Що більше людей зацікавлені в літературі, то кращою стає нація. Чим більше культурних акцій, які зацікавлюють читача, тим більше сам народ тягнеться до мистецтва», – розповідає Михайло Рошко про важливість художньо-естетичного збагачення читачів.
Представив цього дня автор свою збірку оповідань «Пастка», з усього накладу якої в автора залишилися всього у 4 примірники.
Презентація книги, нагадаємо, відбулася 12 лютого, напередодні Дня всіх закоханих, і зібрала в бібліотеці чимало шанувальників творчості М.Рошка. Збірка містить 4 розділи.
«Перший – це любовні історії про студентське кохання. Є розділ про дідівщину в армії. Нагадаю, моя найперша книжка оповідань «Там, где нет женщин» була російською, а тут є переклади цих творів українською. Я писав їх ще наприкінці 80-х років студентом. Про жорстокість у радянській армії, – ділиться думками Михайло Михайлович. – Та найбільше мене в той час цікавила психологія. Хлопець, нормальний, вихований, потрапляє до війська, де його б’ють, а коли він стає таким же «дєдом», – сам знущається з молодих. Та при цьому додому повертається адекватною, культурною людиною. Я намагався зрозуміти ці метаморфози, що змушує хлопців перетворюватися на звірюк, а тоді повертатися до нормального стану».
Третій розділ книги – містичні оповідання, за які колись Михайла Рошка зарахували до Національної спілки письменників. Четвертий – присвячений філософським роздумам митця.
Під час карантину в літератора з’явилося трохи більше часу, аби відсторонитися від усього й писати. Це дуже важливо, адже пан Михайло працює над новим любовним романом, через який хоче пропустити глибинні думки про сприйняття реалій сучасності, проблем життя. Та найбільше автора цікавить саме психологія людини: «Хочеться розібратися з питаннями «Хто я?», «Для чого живу?», «Як стати людиною?», «Як правильно пройти свій шлях?», «Як уникнути помилок?». Тому показую негативного героя, аби люди побачили, як усе може скінчитися, якщо підеш таким шляхом; а позитивного – як можливість чинити інакше. Але не виношу присуду своїм героям – читач сам має зробити висновки».