Пам’яті Олександра Георгійовича Лавера – педагога, науковця, колеги, друга
Олександр Георгійович був дуже різнобічною особистістю. У цій публікації згадаємо окремі грані, які робили його неповторним.
Збереження родової пам’яті
Олександр Лавер мав непереборний інтерес до історії свого роду: документи в його особистому архіві про предків сягають аж початку ХІХ століття. Рід Лаверів-Футур (лінія за батьком Олександра Георгійовича) походить із Зняцьова, що на Мукачівщині, а Сидоренків (лінія за мамою) – з Києва. Мабуть, саме потужне родове коріння спонукало його, математика за освітою, усе життя заглиблюватися в історію – чи то рідного краю, чи то найвіддаленіших куточків світу… Та й наукові зацікавлення Олександрові Георгійовичу передалися від батьків: його тато після завершення футбольної кар’єри був учителем історії, а мама – вчителькою математики.
Наука – справа всього життя
Майже півстолітні захопливі наукові пошуки вилилися в magnum opus О.Г. Лавера – монографію «Війни та народонаселення країн світу у ХХ-ХХІ століттях (1900-2016 рр.)». Олександр Георгійович по крупинках збирав фактаж для нових редакцій цього дослідження з 1978 року й до останніх днів. «Ця книжка – це не є історія, як хтось помилково думає. Це математика в історії», – так дослідник охарактеризував свою фундаментальну працю в одному зі своїх інтерв’ю.
Біля витоків факультету інформатики
У 1996 році О.Г. Лавер розпочав працювати на факультеті інформатики Ужгородського інституту інформатики економіки і права, який створювали колишні викладачі математичного та фізичного факультетів УжНУ. Олександр Георгійович упродовж десятиліть працював на керівних посадах – спочатку в УжДІІЕП/ЗакДУ, а до останніх днів – в УжНУ.
Протягом роботи в УжДІІЕП, ЗакДУ, УжНУ читав курси, проводив практичні й лабораторні заняття з чисельних методів, варіаційного числення і методів оптимізації, обчислювальних машин і програмування, вищої математики, функціонального аналізу, економетрії.
За покликанням – журналіст
Хоч Олександр Георгійович усе життя у своїх наукових дослідженнях поєднував математику й історію, ще одним його великим життєвим захопленням була журналістика.
У 90-і роки активно дописував у регіональні газети. Однак чи не найбільше свій журналістський потенціал зреалізував на сайті Медіацентру УжНУ, підготувавши добру сотню публікацій, остання з яких оприлюднена за тиждень до його відходу… До своїх журналістських матеріалів О.Г. Лавер ставився дуже відповідально: як математик, він завжди оперував фактами, а як творча особистість – насичував тексти тропами й стилістичними фігурами.
Гумор – супутник усього життя
До всякої життєвої ситуації Олександр Георгійович мав доречний анекдот чи бувальщину. Усе життя збирав, записував анекдоти. «Маю мрію видати збірку з 2500 анекдотів, але коли це вдасться зробити, – сказати не можу», – таким є завершення одного з його інтерв’ю. Сам він не встиг завершити цей проєкт, як і багато інших задумів. Однак О.Г. Лавер підготував достойних продовжувачів своїх справ – як у родині, так і на роботі.
Справи, започатковані О.Г. Лавером, житимуть і надалі
Запорукою цього стануть його родина, колеги й друзі.
Олександр Георгійович був із роду довгожителів: його батько дожив до 94 років, понад 80 років жили й діди-прадіди… Життя Олександра Георгійовича раптово обірвалося на 66 році.
«У нас якось то так іде. Батько за професією був історик, але всі його знали як футболіста. Я за професією математик, а мене знають як історика. Син – математик, але його знають як письменника і музиканта…», – казав Олександр Георгійович в інтерв’ю. Ми пам’ятатимемо його як життєрадісну, діяльну, наполегливу людину.
Відгуки колег і друзів
Не віриться, що Олександр Георгійович нас покинув.
Він був повний сил та ідей. Здається, зараз відкриє двері кафедри і щось нове цікаве розкаже. Олександр Георгійович вважав, що всі питання потрібно вирішувати відразу, тому часто прямо в коридорі, як тільки побачились, – то швидко приймали рішення щодо тої чи іншої проблеми. Брався і доводив до кінця будь-яку ланку роботи. Такий стиль, сформований через наявність особистості Олександра Георгійовича, став типовим для факультету і приносив чудовий результат.Олександр Георгійович був багатогранною творчою людиною. Крім професійних знань з математики, він мав наукові роботи з історії, якою захоплювався з дитинства, легко писав журналістські замітки про події та нариси, знав нескінченну кількість анекдотів, особливо закарпатських, які смачно приправляв нашим говором. Коли ми збиралися на корпоративи, питання, хто буде тамадою, ніколи не стояло, якщо був присутній Олександр Георгійович. Бути успішним зразу в різних сферах – науковій, письменницькій, музичній ‒ передалося і його синові Василю, який працює доцентом на кафедрі ІУСТ.
Дуже важливою рисою Олександра Георгійовича було вболівання за справу. Завжди підставляв плече, був зразковим сім’янином, успіх факультету інформаційних технологій напряму пов’язаний з відданістю справі Олександра Георгійовича Лавера.
Александр Георгиевич буквально излучал доброжелательность и благородство – и все это с чувством собственного достоинства без тени подобострастия...
Пусть земля ему будет пухом, и пусть его близкие почаще вспоминают Александра Георгиевича, и почаще делают по жизни такие шаги, которые понравились бы этому замечательному человеку. Будем с надеждой смотреть в будущее. Думаю, это одобрил бы Александр Георгиевич.
Факультет втратив Батька, ми втратили Батька. Олександр Георгійович завжди був нашою опорою, стіною, підтримкою, захисником, радником і розрадником. Він був Людиною з великим, добрим, щирим серцем. Він завжди був готовий поділитися цим серцем з кожним.
Олександр Георгійович був найкращим нашим керівником (я не побоюся сказати це не тільки про себе особисто, а й про всіх його підлеглих). Ми ніколи не відчували якоїсь зверхності, несправедливості, упередженості. Ми всі були на рівних, навіть якщо значно молодші й недосвідчені. Олександр Георгійович вчив нас і вчився у нас, радив нам і радився з нами, допомагав і готовий був прийняти допомогу. Усі його рішення були зваженими, десять разів обдуманими і такими, що тільки позитивно впливають на інтереси факультету, кафедри або конкретної людини.
Лавер О.Г. – це бренд нашого факультету.
Мені особисто дуже болить ця втрата. І втрата не тільки колеги, керівника, а втрата великої, значимої Людини в моєму житті. Я знайома і навіть не пропрацювала, а, можна сказати, прожила з ним рівно половину свого життя. Олександр Георгійович щиро цікавився нашим життям, підтримував у тяжкі моменти, радів за наші успіхи, як за свої. Від його величезного бажання допомогти тобі інколи навіть треба було «відбиватися». Так само він був відкритим для нас. Неймовірне джерело енергії, позитиву, доброти, щирості. Дуже багато можна було б розповідати про Олександра Георгійовича... Але хочу ці всі теплі спогади тепер залишити собі, у своєму серці.
Мені пощастило працювати поряд і під керівництвом видатної людини, педогога, наставника Олександра Георгійовича Лавера.
Він був не тільки успішним науковцем, мудрим керівником і харизматичним викладачем, а й людиною з великим серцем – щирим, чуйним, добрим, доброзичливим, турботливим. Для нього не було дрібниць ні в чому. Олександр Георгійович не тільки цікавився життям своїх колег, підлеглих, – він опікувався кожним. Він як чуйна, відкрита людина вмів радіти успіхам та бути співучасним у горі інших. Олександр Георгійович нікому не відмовляв, коли до нього зверталися по допомогу. Він був делікатним та уважним до людей.У роботі як завідувач кафедри і мудрий керівник Олександр Георгійович допомагав кожному члену свого колективу знайти своє місце, стимулював до професійного росту, підтримував будь-які починання розвиватись.
Олександр Георгійович Лавер – унікальна людина. Він умів згуртовувати колектив, цінував людей не за звання, посади чи нагороди, а за їх порядність, чесність, професіоналізм. Він відстоював інтереси кожного члена колективу.
До такої освіченої людини, компетентного фахівця завжди тягнулись – хто за порадою, хто за простим спілкуванням. Адже Олександр Геогійович – це «кладезь знань» від звичайних побутових речей, закарпатських говірок і анектодів, історій рідного міста – до унікальних, маловідомих історичних фактів.
Успіхи та досягнення, які є у колективу, факультету, значною мірою є і завдяки самовідданій праці Олександра Георгійовича.
Він говорив: « Успішна та злагоджена робота колективу, як гра оркестру – кожен володіє і вміло грає на своєму інструменті, але при цьому доповнює і чує гру інших. Тільки коли кожен виконує свою партію, але в згуртованому колективі, який спрямований на один і той же результат, – тільки тоді ми «чуємо» мелодію».
Серце крається від такої важкої втрати, але від імені членів його кафедри можу запевнити, що ми й надалі будемо втілювати його ідеї, починання в справах кафедри і факультету, будемо намагатися дотримуватись його принципів життя і роботи.
Життя, довгі роки роботи на кафедрі, факультеті Олександра Георгійовича Лавера – це суцільна МЕЛОДІЯ прекрасного твору злагодженого колективу.
Основні віхи життя О.Г. Лавера
Олександр Георгійович Лавер народився 15 червня 1955 року в Ужгороді.
У 1972 р. закінчив Ужгородську середню школу № 1 ім. Т.Г. Шевченка. Цього ж року вступив на математичний факультет Ужгородського держуніверситету, який закінчив з відзнакою у 1977 р.
Після закінчення університету О.Г. Лавер працював інженером-програмістом на Ужгородському машинобудівному заводі.
Протягом 1979–1982 років навчався в аспірантурі на кафедрі диференціальних рівнянь і математичної фізики (наукові керівники – доц. І.І. Маркуш, проф. А.М. Самойленко).
З 1 грудня 1982 року працював науковим співробітником НДС УжДУ при кафедрі кібернетики і прикладної математики.
16 березня 1987 року в Київському держуніверситеті О. Г. Лавер захистив дисертацію «Асимптотика решений периодических краевых задач для параболических уравнений второго порядка с малым параметром при производной по времени» на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук.
З 2 жовтня 1989 року О.Г. Лавер – асистент, а з 1993 р. – доцент кафедри обчислювальної математики.
Учене звання доцента кафедри обчислювальної математики йому було присвоєно 20 лютого 1996 року.
З липня 1996 року працював доцентом, а з 1 січня 1999 року – завідувачем кафедри фізико-математичних дисциплін УжДІІЕП.
З 26.11.2003 до 01.09.2006 був деканом факультету інформатики УжДІІЕП.
З 17.10.2011 року – завідувач кафедри інформатики та фізико-математичних дисциплін Закарпатського державного університету. Після об’єднання ЗакДУ з ДВНЗ «УжНУ» у грудні 2013 року обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедри інформатики та фізико-математичних дисциплін ДВНЗ «УжНУ».
О.Г. Лавер є автором багатьох наукових праць, співавтором двох навчальних посібників з рекомендаційним грифом МОНУ.