Утім жити тільки згадками – невдячна річ, тому студенти факультету історії та міжнародних відносин вирішили взяти ініціативу до своїх рук і самим творити власне сьогодення й майбутнє, не чекаючи випадкових усмішок долі.
Кілька тижнів офлайн-присутності приємно зігрівали амбіції. Чарівна краса міста над Ужем, затишок студентських гуртожитків, модерні навчальні корпуси з сучасним приладдям і просторими аудиторіями, дружний педагогічний колектив, який радо зустрічав і вітав новачків у стінах рідного вишу. Не кажемо вже про наближеність кордонів сусідніх держав, які посилюють віру студентів у перспективи й відповідно – власні сили. Наповнене чарівністю спілкування життя тільки почалося!
Тож, коли пролунав наказ перейти на заздалегідь підготовані домашні дистанційні позиції, коли студента від колег і викладачів відділили екран монітора, стиснутий можливостями вебкамери, у більшості виникли зрозумілі бажання хоч частково компенсувати «домашні віртуальні посиденьки» колективною екскурсійною рухливістю. Для істориків маршрути намалювалися миттєво: архітектурні родзинки, музеї і пам’ятні місця. З телефоном у руці, з їжею в наплічниках і бажанням пізнавати світ молодь безстрашно кинулася на барикади туристичної інфраструктури. Горянська ротонда, радванська церква, університетський ботанічний сад, музей народної архітектури та побуту, Закарпатський краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького, Невицький, Середнянський, Виноградівський, Королівський, Хустський замки, Виноградівський історичний музей, ночівля на вершині Чорної гори і біля р. Тиси наповнили рух нестримним позитивом.
Пліч-о-пліч долали гірські стежки, вчилися розкладати вогнище, ставити намети різної складності, а головне – поважати одне одного. Саме так гартується міцний потужний колектив, який буде функціонувати не лише декілька наступних бакалаврських і магістерських років, а і все наступне життя. Подолавши початковий (закарпатський) «левел» студентського маршруту, відчули бажання розширити географію мандрувань і кинули мрійливим оком за карпатський хребет, куди щоденно відходить від ужгородського залізничного вокзалу комфортабельна львівська електричка.
Вміння підкорювати простір і опановувати час є одними з позитивних рис багатьох поколінь студентів різних спеціальностей, які представляють факультет історії та міжнародних відносин. Але рухливість з частотою маятника історичними маршрутами України і зарубіжжя іноді змушує задуматися й про фінансову складову поїздок. І тут черговий сюрприз від рідного університету – студентський квиток! На своє свято першокурсники почали підтягувати його в додатку ДІЯ, а за лічені дні отримали пластиковий «легітимізатор» на руки від увічливих співробітниць деканату.
Наввипередки бігли до залізничних кас, де здобували двоквитковий комплект проїзних документів за смішно-символічну ціну – 67 гривень 22 копійки. Тобто вартість квитка в один бік після чарівного помаху студентським квитком ставала меншою за прайс хот-дога або індекс біг-мака!!!
А далі все по накатаній схемі. Тепло вагона впереміш з теплом спілкування непомітно розтопили п’ять годин поїздки й вивели до монументального скляного купола на пероні Львова. Колорит великого міста зі його унікальною звуковою специфікою налаштував на очікування чогось ексклюзивного, незвичайного. За наступний п’ятигодинний відрізок встигли поспілкуватися з провідним місцевим археологом Ярославом Погоральським, посидіти у магнітно-капканному Макдоналдсі, відвідати екзотичний звіринець, але головне – ознайомитися з історією і архітектурою міста Лева. Собор святого Юра, Львівський національний університет ім. І.Франка, Ратуша, Арсенал, Оперний театр, низка різноконфесійних костелів, капличок, пам’ятники видатним особистостям.
На перший погляд, стандартний маршрут? Але викладачі вирішили урізноманітнити його й посилили відвідинами геологічного дива під назвою Лиса гора. Парки, сквери манили своєю чарівністю і неповторністю. Ужнівці гармонійно влилися до потужних людських потоків, утворених мешканцями Львова і гостями столиці Західної України.
Після виконання планів мінімум і завдань максимум поїздки невтомні й щасливі повернулися до залізничного вокзалу. Обтяжені багажем яскравих спогадів і фантастичних вражень, зайняли свої місця у вже знайомому транспорті і понеслися до чудового завершення львівського екскурсійного туру під назвою «від світанку до сутінків». Стабільно перевантажені карти телефонів і розглядання колективних фото зігріватимуть студентів до наступних виїздів, які неодмінно викристалізуються в найближчій факультетській перспективі.