«…Як понесе з України у синєє море кров ворожу…»
Моновистава «Посланіє» Михайла Фіци – приклад звернення до стовпів української ідентичності – переосмислення творів Шевченка в контексті сучасної війни і донення меседжу про циклічність історії
За результатами опитування соціологічної групи «Рейтинг» у межах проєкту «Народний ТОП» 8–9 жовтня, Шевченко очолив список найвидатніших українців. 63,9% респондентів з усіх регіонів України, крім тимчасово окупованих і позбавлених під час проведення опитування українського зв’язку, – обрали саме Кобзаря.
Минулого тижня на великій сцені Закарпатської обласної філармонії відбувся показ моновистави «Посланіє» з участю Михайла Фіци – заслуженого артиста України та засновника монотеатру «МІФ», уродженця Закарпаття. Режисер-постановник спектаклю – лауреат премії імені Т.Г. Шевченка Богдан Козак.
Посланіє – це декламування творів Шевченка з точки зору його життя, персоналізоване бачення подій самим автором і його перевтілення в образ персонажа. Попри брак декорацій й участь одного актора – музичний супровід, динамічність, емоційність, зміна інтонацій, акцентів і освітлення підсилюють враження від перегляду. Твори Кобзаря не залишають байдужими, вистава сприймається на одному подиху.
Наприкінці заходу пан Фіца наголосив на важливості слова, заявивши, що воно, на відміну від кулі, завжди влучає у ціль. «Тому якщо це правдиве, відверте, чисте слово, тоді хліб проросте такий же», – підкреслив він.
Серед іншого актор анонсував інсценізацію трагедії Шекспіра «Гамлет», робота над якою ще триває, зокрема нині працюють над пошиттям костюмів.
За словами керівника департаменту культури, національностей і релігій Закарпатської ОВА Євгена Тищука, скопіювати манеру вистави неможливо, адже її задум – авторський.
Драматург побажав особистих успіхів заслуженому артисту і згадав війну. «Актор повинен мати творчий неспокій, але бути спокійним за ситуацію в країні, долю якої виборюють ЗСУ», – зауважив пан Тищук.
Тішить, що в нелегкі часи українські театрали звертаються до стовпів української ідентичності, переосмислюючи твори Шевченка в контексті сучасної війни і доносячи аудиторії меседж про циклічність історії.