Професор УжНУ взяв участь у форумі щодо проблем малої гідроенергетики України

Координатор фонду з питань екологічної політики в Україні Світлана Матус зауважила, що метою першого форуму в цьому форматі є вироблення спільного бачення учасниками зібрання майбутнього розвитку гідроенергетики України в контексті сталого природокористування. На її думку, в Україні потрібно розробити екологічні нормативи щодо будівництва та експлуатації об’єктів малої гідроенергетики (МГЕС), оскільки має місце хаотичне планування та розміщення гідроспоруд та чиниться тиск на громади, на території яких зводяться МГЕС.

Від ВП ДП «Центр залучення зелених інвестицій» Держенергоефективності України учасників форуму привітав Костянтин Гура, наголосивши, що енергетика є складовою національної безпеки країни, а МГЕС є екологічно безпечними та співдружніми зі збереженням природи проектами.

На замовлення організаторів форуму було виголошено доповідь про стан і перспективи розвитку малої гідроенергетики України (О. Самченко, Інститут проблем екології та енергозбереження), а також оприлюднено стислий огляд законодавства України щодо основних засад розвитку малої гідроенергетики (Галина Левіна, юрист ГО «Еко-Право-Київ).

Перший доповідач справедливо відзначив, що Україна дуже відстає не тільки від лідерів у Європі щодо будівництва МГЕС (Норвегії, Франції, Італії та ін.), а й таких країн, як Грузія, Польща тощо. Він також зауважив, що Закарпаття, у якого 36% загальноукраїнського потенціалу, має дуже малу кількість МГЕС. На те, що Українські Карпати, які загалом найбільш перспективні щодо спорудження МГЕС, є найпроблемніші з погляду отримання дозволів на проведення планової діяльності на громадських слуханнях звернув увагу Ігор Тинний, котрий представляв бізнесові структури, є співвласником 31 МГЕС на теренах України та ще низки сонячних і біоенергетичних об’єктів енергетики. Він підкреслив, що загрозу малим річкам несуть не об’єкти зеленої енергетики, які зведено за сучасними технологіями, а забруднення водного тіла й прируслових зон різними відходами, каналізаційними стоками та неналежним веденням лісового господарства. Найкращими МГЕС в Україні визнано Лопухівську та Шипот-2, які збудовані на території Закарпаття енергетичною компанією «Ренер», представник якої Андрій Ганзел також узяв участь у роботі форуму.

Про необхідність сприяння розвитку зеленої енергетики наголосив віце-президент Асоціації Укргідроенерго Олександр Карамушка. Він зауважив, що щільно забудовані гідроспорудами гірські території Франції, Італії, Грузії є водночас успішними і в збереженні природи. А в нас при майже неосвоєному гідроенергетичному потенціалі малих річок їх екологічний стан викликає стурбованість. І цим чомусь «зелені» не переймаються, як і вирубкою лісів, що негативно позначається на водності річок.

З науковців на проблемні питання розвитку малої гідроенергетики вказали професор УжНУ Степан Поп та член-кор НАН України, професор Сергій Афанасєв – директор Інституту гідробіології НАН України. Останній підкреслив, що червонокнижні види фауни у річках не мають бути причиною відмови від спорудження МГЕС, однак варто оснащувати гідроспоруди рибоходами, які здатні пропускати на нерест не тільки види, що легше долають перепони (наприклад, форель), а й такі, як лосось, котрим складніше долати стрімкі перепади й вузькі проходи. Науковці очолюваного ним Інституту мають напрацювання щодо конструкції рибоходів для будь-яких типів МГЕС, а їх вдосконалення не потребує значних затрат на вже збудованих.

Професор УжНУ Степан Поп у своєму виступі наголосив, що Закарпаття повинно зробити найбільший внесок у виконання Енергетичної стратегії України щодо розвитку малої гідроенергетики, зважаючи на найбільший потенціал, а науковці мають сприяти реалізації інвестиційних проектів, вказавши на найкращі варіанти вирішення проблемних питань щодо впливу на довкілля новостворюваних МГЕС та вдосконалення наявних. Звернув увагу на те, соціальна напруга в окремих громадах не є стихійним явищем, а ретельно організованим і добре профінансованим заходом. До того ж це на Закарпатті (незалежно від цілей проектів) вчиняють одні і ті ж особи, які нерідко мають ґранти від WWF. Зауважив також, що маємо право тільки рекомендувати, але аж ніяк не вказувати громадам (які хочуть будувати МГЕС на своїй території) розроблені учасниками форуму будь-які обмежувальні принципи, в т. ч. природоохоронні, бо це загрожує надалі взагалі розвитку природоохоронної справи в регіоні та стримуватиме економічний розвиток гірських поселень.

Від громадських і неурядових організацій виступили Оксана Станкевич-Волосянчук – про малу гідроенергетику в Карпатах в контексті ризиків та небезпеки для природи (ГО «Екосфера». Закарпаття), Олена Колтик – про дезінформування громад «зеленими» щодо впливу МГЕС на довкілля (Українська асоціація відновлюваної енергетики), Андрій Демиденко – про інтегроване управління водними ресурсами (Global Water Partnership), Д. Нікулін – про зелену енергетику на р. Случ (Сайенс Інновейшн Продакшн, Житомирська область) та ін.

Перша із названих доповідачів виявилася єдиною, хто радикально закликав заборонити спорудження МГЕС на всіх річках Карпат, де є природоохоронні цінності, некоректно покликаючись на думки, висловлені професором С. Афанасєвим.

Олена Колтик навела приклади дезінформування громад «зеленими-екологами» для гальмування або унеможливлення взагалі реалізації інвестиційних проектів. Звернула увагу на те, що населенню важко розібратися в об’єктивності видумок таких «екологів», які, втім, легко спростовуються фахівцями.

За результатами обговорення виступів і розгляду пропозицій організаторів форуму, учасники намагалися знайти консенсус щодо створення двох робочих груп для напрацювання екологічних стандартів (принципів, критеріїв), якими варто керуватися при визначенні безпечного розміщення МГЕС. Незважаючи на зусилля модератора Сергія Баранеця, дійти згоди щодо доцільності таких напрацювань учасникам форуму не вдалося. Професор С. Афанасєв категорично заперечив доцільність додаткових обмежень до тих, що обумовлені чинним законодавством, яке забороняє будь-яку господарську діяльність тільки в заповідному ядрі природоохоронних територій.