Редактор Медіацентру УжНУ Василь Путрашик святкує ювілейний день народження!
Хто знає Василя Івановича, той відає, що під його руками народився не один сайт. І в цьому одна з унікальностей цього від Бога філолога – так само вправно він працює і з тими хитромудрими кодами, якими оперують айтівці. Хоча слово – це код над кодами, тому дивуватися не доводиться😊
Припускаю, сайт Медіацентру люблений таки найбільше… Крутий університетський стартап, який десять років тому створювався на другому бамівському поверсі у манюсінькій кімнаточці, де дим (цигарковий😊) стояв стовпом (ну бо ж творчий процес😊), а людей там набивалося більше, ніж квадратних метрів. І всі вони тепер розійшлися по своїх стежках, і що важливо – дуже успішних стежках. А він, головний редактор Медіацентру, завжди на місці: як якір. Які би шторми не бушували, які би хвилі не підіймалися, він вправно і надійно втримує медійний кораблик на плаву. Це одна з чеснот Василя Івановича – спроможність брати на себе відповідальність і тримати удар.
Десь, може, матиму настрій і напишу про нашу найбільшу гордість і наше найбільше досягнення: тих, хто приходить в МЦ, набуває там гарного досвіду – і добре стартує у доросле професійне життя. Зараз перед очима спливають їхні обличчя – і я усміхаюся, бо з кожним/кожною пов’язана якась гарна історія, теплі почуття… Але ж найбільше часу з ними проводив і проводить саме Василь Іванович – буква до букви, слово до слова – творимо текст. Не абищо, а медіатекст – логічний, емоційно виразний, вправний на рівні змісту й форми. Нікому не дозволено посягати на святая святих – професійність у тому, за що берешся. Або йди собі далі…
За своєю природою він все-таки літературний редактор, хоч довелося стати й головним – відповідати за продукт і людей в цілому. У цьому сенсі пройшов гарну школу і мав добрих учителів. Один з-поміж улюблених – Віктор Дрогальчук, з яким і тепер дружать, тепло спілкуються. Кумедно і дуже приємно спостерігати, як цей аксакал місцевої журналістики (Віктора Кузьмича маю на увазі😊) приходить у редакцію зі своїми текстами радитися… Один з останніх, який читала, – до ювілею Петра Скунця – це ЩОСЬ! Там чимало у рядках, а скільки поміж рядків!!! Рекомендую😊
То це теж про Василя Івановича – шанувати й цінувати тих, у кого вчився, знаходити час на ЛЮДИНУ. Оце геть рідкісно нині, скажу я вам, – приділити час конкретній людині, яка приходить з конкретним питанням чи просто за якоюсь порадою… Він весь у цьому процесі. Зосереджено, включено – на результат. Як у спорті. Який він теж дуже любить – гравець! Причому командний! Безпомилково визначає сильні сторони інших, добре знає свої – і вперед! Знаю багатьох його друзів – вони справжні. Як і він – справжній!
Знаємося з дитинства, тож написати можна томи😊 Але тут про колегу, редактора, людину.
Дорогий Василю Івановичу! Вітаю з Днем народження! Хай цей і всі наступні Твої дні будуть наповнені любов’ю і азартом до ЖИТТЯ! У Тебе свій фронт. Тож хай Твоя жага до Перемоги наближує нашу спільну Перемогу! Христос ся рождає в кожному з нас у ці благодатні дні – відчуваймо!