Що і як у Навчально-науковому інституті хімії й екології та в Українсько-угорському навчально-науковому інституті
Олександр Ленд’єл – голова студради Навчально-наукового інституту хімії та екології, ІІІ курс:
«Я з 7 класу знав, що вступатиму на тоді ще хімічний факультет. Для мене ця наука цікава тим, що вона першопочаток усього. Адже все на світі складається з хімічних речовин, молекул, атомів, відповідно – якщо будь-що розібрати до маленьких частинок, то отримаємо хімію. Я вчуся, бо прагну дізнатися максимально багато, розібратися в найскладніших розділах хімії, оскільки наука велика і вивчати є що.
Навчальний процес в інституті мені подобається: вистачає і практики, і теорії. Щоправда, онлайн вчитися було важкувато: хімія явно не той предмет, який для цього підходить. Це наука практична. Саме тому в інституті є лабораторії, обладнані всім необхідним для роботи, де ми, власне, і вчимося.
Наші викладачі дуже позитивні, відкриті до комунікації зі студентами – і це відчувається з атмосфери в інституті. У нас комфортно вчитися, працювати.
Дозвілля в інституті через пандемію було на паузі. Нині потроху повертаємося до нормального студентського життя. Проводимо кіновечори, ходимо в гори, беремо участь у загальноуніверситетських заходах, як-от студвесна, спортивні змагання тощо. Також для наших студентів, більшість із яких немісцеві, проводимо екскурсії по Ужгороду, знайомимо з його пам’ятками. До карантину їздили і за кордон. Маємо надію, що ці поїздки, внутрішні свята відновляться.
Наші студенти також беруть участь у програмі академічної мобільності «Еразмус +». Взагалі, можливостей повчитися за кордоном багато, бо різні університети Європи мають такі програми. Це може бути освітній грант, стажування, семестрові навчання тощо.
Щодо працевлаштування, то ми теж маємо можливості влаштуватися за кордоном: чимало лабораторій у країнах Європейського Союзу мають програми, за якими можна поїхати туди на стажування, а відтак залишитися працювати. Наприклад, точно знаю про такі можливості у Нідерландах, багато наших випускників працює у Німеччині, Чехії. В Україні є підприємства, заводи, де потрібні фахівці, яких випускає наш інститут. Також можна працювати у сфері екології та природокористування, у школі, займатися науковою роботою, викладати в університеті. Я хотів би попрацювати в лабораторіях і спробувати себе у викладацькій діяльності.
Якщо любиш хімію, маєш поклик до цієї науки, то на нашому факультеті можна розвинути максимально знання у цій царині, яка дає можливості як для наукової, так і для технічної діяльності. Всі дороги відкрито. Наш інститут надає високу якість освіти, тож за вами – тільки бажання вчитися».
Анна-Анастасія Адам – голова профкому Українсько-угорського навчально-наукового інституту, ІІІ курс:
«Я вступила в УННІ на спеціальність «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії», бо побачила для себе добру перспективу, адже володію і угорською, і українською мовами (фахові дисципліни в інституті викладають угорською, а загальноуніверситетські – українською). Тож вирішила, що зможу поліпшити знання мов, вивчати цікаві предмети, подорожувати. Всі мої очікування повністю виправдалися. У нас справді дуже цікаві пари, ми їздимо за кордон, де ходимо з екскурсіями в консульства, посольства, дізнаємося про роботу дипломатів зсередини. Крім того, маємо можливість проходити практику в посольствах безпосередньо в Ужгороді, Угорщині, були і в Румунії. Тож є розуміння, у чому полягатиме наша робота в майбутньому.
Моя мотивація вчитися полягає у бажанні зробити кар’єру у дипломатичній сфері. Проте навіть якщо не вдасться досягнути висот конкретно у дипломатії, знання, що дає моя освіта, – це потужний саморозвиток, який допомагає мені ствердитися як людині з великими можливостями.
Колектив в інституті дружний. Викладачі в нас класні, мотивують вчитися, бо вміють дуже зацікавити своїми предметами. Вони лояльно до нас ставляться, підтримують. Це створює теплу атмосферу під час пар.
Ми долучаємося до заходів, які організовує УжНУ, і плануємо ще більше інтегруватися в університетську спільноту, щоб студенти теж тісніше комунікували між собою. До пандемії, війни ми часто влаштовували вечірки, якісь розважальні заходи. Тепер, звичайно, не до вечірок – держава у війні. Проте ми традиційно відзначаємо угорські чи українські свята, робимо заходи для вшанування пам’ятних дат чи особистостей обох країн. Вважаємо, що важливо, аби студенти знали і пам’ятали про такі речі. А ще – багато подорожуємо Європою, де відвідуємо МЗС, парламенти країн тощо.
У нашому інституті часто проходять міжнародні конференції, приїжджають ділитися досвідом фахівці з інших країн. Також студенти УУННІ беруть участь у програмі «Еразмус +», мають можливість поїхати на наукове стажування в Будапештський університет Пазманя Петера та в Дебреценський університет.
Перед випускниками УУННІ відкриваються великі перспективи: вони можуть працювати у дипломатичних установах, перекладачами (крім угорської, ми вчимо англійську та німецьку мови), викладачами, вчителями. Тобто якщо людина має знання, бажання і наполегливість, вона зможе знайти роботу і в Україні, і за кордоном. Підсумовуючи, скажу так: інститут дає можливість не лише стати добрим фахівцем, а й просто кращою версією себе 😊. Тож чекаємо!