Студенти-історики влаштували краєзнавчо-історичну екскурсію «Давні архітектурні та церковно-релігійні пам’ятки Ужгорода»
Підсумовуючи заняття-екскурсію, студенти визнали, що екскурсії є надзвичайно ефективним способом ознайомлення з історією рідного краю та її популяризації серед широкого загалу
Перша зупинка – Ужгородський замок. Студентка Наталія Середяк розповіла, що фортечна споруда є найдавнішою імпозантною будівлею нашого міста. Хоча дата зведення твердині не відома – є ряд припущень, гіпотез, легенд, зокрема, що замок був свідком угорського «гонфоглалашу» (кін. ІХ ст.), а його капітан Лаборець сміливо захищався від східних кочівників. Найсвітліша сторінка історії фортеці пов’язана з особою графа Міклоша Берчені. Саме він перетворив споруду на помпезний графський осідок – центр культурно-політичного життя регіону.
Далі група рушила по Замковій, або Капітульній, вулиці. Діана Причина розповіла про колишню Ужгородську греко-католицьку вчительську семінарію (тепер у приміщенні – юридичний факультет УжНУ) та особливості забудови вул. Капітульної. Студенти попрямували до початку вулиці, де розкинувся один із найкрасивіших архітектурних ансамблів Ужгорода – Катедральний греко-католицький собор і резиденція мукачівських єпископів. Студентка Андріана Лемак нагадала історію появи єзуїтів в Ужгороді, будівництва комплексу єзуїтського колегіуму всередині XVII ст., ліквідації ордену єзуїтів та передачу їхнього майна в Ужгороді греко-католицькі єпархії (1775). Після цього церкву за проектом придворного архітектора Ф. Гіллебранда перетворили на Катедральний собор. Урочисте освячення Воздвиженського храму відбулося в день іменин імператриці Марії Терезії 15 жовтня 1780 року єпископ Андрієм Бачинським. Саме перед собором нещодавно встановлено пам’ятник австрійській владичиці.
Наступною зупинкою стала будівля, до якої у 1783 році перебралася школа зі старих занедбаних єзуїтських класів. Це так звана стара гімназія (тепер тут комерційний коледж). Студентка Інга Чорнобровенко звернула увагу колег, що над входом до будинку виліплена дата – 1668, але це не час спорудження пам’ятки, а тільки згадка про колишню військову казарму, яка колись стояла на цьому місці, до зведення гімназії. Середній навчальний заклад містився тут до 1895 року, відтак учні перебралися до нового приміщення на вулиці Другетів (сучасний хімічний факультет УжНУ).
Група попрямувала далі до величної будівлі Синагоги (тепер обласна філармонія). Студентки Даніела Касич та Оксана Гріга розповіли коротку історію цієї споруди та єврейської спільноти міста. Оглянули «Зірку нескінченності» – пам’ятний знак жертвам Голокосту, встановлений цієї осені біля стін Синагоги.
Наступним пунктом заняття-екскурсії став римо-католицький костел св. Юрія. Еріка Ковач зауважила, що це перша й найдавніша архітектурна пам’ятка вулиці. Будувалася церква не як римо-католицька, а протестантська, адже володар міста Геогрій ІІІ Другет Гомоннай, навернувшись у католицизм, зруйнував тодішню лютеранську церкву Ужгорода, яка була біля замку, і виділив для зведення нового протестантського храму землю на краю тодішньої Соляної вулиці. Церкву збудували швидко, бо більшість містян тоді були протестантами і робили щедрі пожертви на спорудження. У 1695 р. граф Міклош Берчені передав її римо-католицькій громаді міста. Будівля римо-католицького костелу пережила кілька реконструкцій, останню – в 2000–2001 рр.
Почули студенти й про інші цікаві пам’ятки теперішньої вулиці Волошина: будинок католицького священика, будинок Гізелли – перший церковний дівочий виховний заклад, про споруду, де містилася перша друкарня міста, та ін.
Після римо-католицького костелу група юних істориків-краєзнавців рушила до реформатської церкви на площі Жупанатській. Студентки Олександра Сегедій та Каміла Кутлик розповіли, що перша протестантська спільнота в місті виникла у другій половині 1540-х рр. Спочатку вони мали підтримку та опіку Другетів Гомоннаїв, але з розгортанням контрреформації переживали скрутні часи. Фундамент цього храму було закладено 1793 р., завершилося ж будівництво 1796 р. На початку XX ст.. церква була реконструйована – добудували приміщення, де проживав священик із сім’єю. Почули також цікаву історію про бібліотеку реформатської церкви, яка містить цінні рукописні та друковані книги XVII–ХІХ ст. Коли до краю прийшла червона армія, книги були сховані у підвал храму. Ймовірно, про цю схованку знало небагато осіб, і колекцію вдалося врятувати від знищення. А 1991 р. колекцію унікальних книг було випадково знайдено.
Наступним об’єктом стала церква на Цегольні. Студентка Анна-Варвара Малюк наголосила, що точний час побудови першої церкви на Цегольні невідомий. Будівництво храму Вознесіння Ісуса Христа розпочалося у 1784 р. на землі родини Долинаїв. 1949 р. споруду передано Ужгородському університету, який розмістив тут електрообчислювальний центр. У 1989 р. церква опинилася у центрі протистояння між православною і греко-католицькою громадами міста. Особливий інтерес викликала інформація, що на подвір’ї храму стоїть невелика каплиця, висвячена на честь Пресвятої Діви Марії. У ній похований відомий історик нашого краю – Михайло Лучкай.
Завершилося практичне заняття істориків на площі Василя Ґренджі-Донського біля храму християн-адвентистів сьомого дня – колишньої Церкви протестантів євангелистів-Августинців. Студентка Олеся Роля окреслила коротку історію цієї конфесії на Закарпатті та зокрема в Ужгороді. Євангелісти звели власну церкву тільки в XX ст. – завершили будівництво 1925 р. На відміну від реформатських церков, у євангелістів допускалося встановлення образу і розп’яття. Надпрестольний образ євангелистській церкві виконав Сіон Сільвай, а велике розп’яття зробив Мігай Веллман. Подібно до інших церков краю, у 1946 р. цю церкву також було закрито, а релігійну громаду ліквідовано. Останнього священика Іштвана Матейдеса 1945 р. відправлено до свалявського збірного табору. Приміщення храму передано Ужгородському університету. У 1990-х рр. міська влада передала споруду громаді християн-адвентистів сьомого дня.
Завершила історичну довідку про церковні споруди та пам’ятки нашого минулого студентка Дарина Мороз. Вона нагадала, що задовго до Ужгородської унії 1646 р. у місті, ймовірно, існувала православна церква у районі Малого Ужа, де стояли у ХІХ ст. військові казарми.
Підсумовуючи заняття-екскурсію, студенти визнали, що екскурсії є надзвичайно ефективним способом ознайомлення з історією рідного краю та її популяризації серед широкого загалу. Вміння підготовки, організації та проведення краєзнавчо-історичних екскурсій на різну тематику стане в пригоді кожному студенту-історику, адже, крім педагогічної роботи, частина випускників історичного факультету стають екскурсоводами.