Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

УжДУ-шістдесятник: відкрито кріогенну, астрофізичну та велику медичну лабораторії, новий гуртожиток, зведено «Скалку»

Доцент О. Рот: «В історії вищих учбових закладів світу не було прикладу, щоб контингент студентів за 20 років виріс у 40 разів...»

0 126

УжДУ-шістдесятник: відкрито кріогенну, астрофізичну та велику медичну лабораторії, новий гуртожиток, зведено «Скалку»

Ми вже розповідали про урочисту програму, що вийшла 17 жовтня 1965 р. в ефірі обласного радіо до відзначення 20-річчя заснування Ужгородського університету. Звичайно, заходів було чимало. Так, з нагоди ювілею в залі обласної філармонії організували урочисте засідання ради університету, адже підбивали підсумки двадцятирічної роботи наукового осередку краю.

У газеті «Радянський студент» за 27 жовтня 1965 року з’являється репортаж «Велике свято» про відзначення цієї події (орфографію і стилістику оригіналу тут і далі зберігаємо. – Ред.). «З нагоди свята зібралися професори, викладачі, студенти першого в історії Закарпаття вищого учбового закладу, представники партійних та громадських організацій обласного центру. З доповіддю «20 років Ужгородського національного університету» виступає ректор Д.В. Чепур. <…> Серед гостей – ректор Кошіцького університету Чехословацької Соціалістичної Республіки Еміл Матеїчк, проректор Тирновського педагогічного інституту Народної Республіки Болгарії Пеньо Русев, завідувач кафедрою угорської мови та літератури Сегедського педагогічного інституту Угорської народної республіки Ласло Вайда». Вони вітають університет, говорять про дедалі міцніші професійні зв’язки вишів. «Ректор Еміл Матеїчк вручає університету пам’ятну медаль П. Й. Шафарика. Цією медаллю рада Кошіцького університету нагородила Ужгородський вуз з нагоди його двадцятиріччя». Дістав пам’ятну медаль УжДУ і від Львівського державного університету ім. Івана Франка. Зачитали вітання президії АН СРСР.  «Наприкінці засідання головуючий проректор М.О. Лакиза оголошує, що найкращі працівники університету нагороджені Почесними грамотами обкому КП України та облвиконкому».

УжДУ-шістдесятник: відкрито кріогенну, астрофізичну та велику медичну лабораторії, новий гуртожиток, зведено «Скалку»Нагороджувати справді було за що. У цьому ж номері «РС» натрапляємо на замітку «Міцні кроки» завкафедри англійської філології доцента О. Рота, де він не без гордості пише: «В історії вищих учбових закладів світу не було прикладу, щоб  контингент студентів за 20 років виріс у 40 разів. <…> І не випадково, коли ми зустрічаємося на міжнародних форумах з вченими, що були на Закарпатті, у найвідсталішому куточку Європи, у 30-х роках, нас запитують: «На Закарпатті вуз? Понад 8 тисяч студентів? Ви зробили чудо!» Ми додаємо: «Це радянське чудо»». Публікація, звісно, в дусі часу, але про значні успіхи в розвитку вишу можна говорити навіть на прикладі конкретно філологічного факультету. Як дізнаємося з замітки, на філфак УжДУ приїжджали викладачі з Угорщини, Чехословаччини, Болгарії, щоб вивчати досвід упровадження технічних засобів в навчальний процес, адже підрозділ готував фахівців з 6 національних мов та літератур, а викладали – 12 іноземних мов (!) .

УжДУ-шістдесятник: відкрито кріогенну, астрофізичну та велику медичну лабораторії, новий гуртожиток, зведено «Скалку»Напевно, якщо вдуматися, скільки вдалося зробити за відносно невеликий проміжок часу, то диво справді було. До 20-річчя УжДУ у вересневому номері «Радянського студента» за 1965 р. опублікують статтю ректора Д.Б. Чепура «Багато успіхів вам, друзі!», де він звітує: «Нині в університеті 9 факультетів, 50 кафедр, 11 лабораторій і науково-дослідних груп, 100 добре обладнаних навчальних лабораторій, кабінетів і приблизно стільки ж аудиторій. В університеті є бібліотека з книжковим фондом понад 600 тисяч томів, учбово-експериментальні майстерні, ботанічний сад, високогірна біологічна база, зоологічний музей, станція спостережень за штучними супутниками Землі».

До слова, не навчанням єдиним. Як зауважує у статті УжДУ-шістдесятник: відкрито кріогенну, астрофізичну та велику медичну лабораторії, новий гуртожиток, зведено «Скалку»«Щедре повноліття» проректор М. Лакиза, «…колектив студентів має все необхідне не тільки для навчання, а й для відпочинку. До послуг студентів клуб із стаціонарною кіноустановкою, кімнати для занять гуртків самодіяльності, спортивні зали, спортмайданчик. <…> При студентському клубі працюють хоровий, танцювальний, драматичний, вокальний та інструментальний гуртки».

У вищеназваній статті ректор Д. Чепур розповідає: «У нашому вузі працює понад 400 викладачів, 500 допоміжних працівників. Серед наукових працівників є майже 150 професорів і докторів наук, доцентів і кандидатів наук. Їх значна частина є вихованцями нашого університету. <…> Багатонаціональна студентська родина нараховує понад 8500 чоловік. У стінах нашого університету вже здобули вищу освіту 6421 чоловік». Далі ректор каже: « … першокурсники стануть свідками довгострокового введення в дію нового студентського гуртожитку на 716 місць, кріогенної лабораторії з установками по одержанню зрідженого гелію і водню, великої медичної лабораторії, астрофізичної лабораторії, спортивно-оздоровчого табору «Скалка» та інших об’єктів університету, які ми хочемо ввести в експлуатацію у нинішньому навчальному році».

УжДУ-шістдесятник: відкрито кріогенну, астрофізичну та велику медичну лабораторії, новий гуртожиток, зведено «Скалку»Будівництво «Скалки» – один із найвагоміших проєктів УжДУ. Спортивно-оздоровчий табір почали будувати 1963 року з ініціативи кафедри фізичного виховання та профспілки університету. У газеті «Ужгородський університет» за 1995 рік надруковано спогади І. Ніколаєва, ветерана УжДУ, начальника охорони університету, про те, як починали зводити табір. «Першими прийшли на будівництво студенти 2-3-іх курсів істфаку. Не було і назви табору. Після палких суперечок назвали «Скалкою». Спочатку і не уявляли, скільки турбот принесе нам ця «Скалка». Де дістати бульдозери, будматеріали, як організувати харчування, які об’єкти споруджувати першими?». Розпочати вирішили з головного корпусу, їдальні. «Ректор Дмитро Чепур пройшовся по будмайданчику, ткнув палку в землю: «Тут буде їдальня!». Присутній при розмові житель із с. Ворочева заперечив: весною і восени може заливати водою. Почалися суперечки…».

"Скалка", 1971 р. Фото з сайту "Karpatnews"
“Скалка”, 1971 р. Фото з мережі сайту “Karpatnews”

І. Ніколаєв, як дізнаємося з публікації, був начальником будбригади. На його плечі лягло вирішення проблем, «…де дістати цемент, цеглу, опалубку, транспорт, вантажників. <…> Найбільше виручали студенти, не рахувались з часом. Одного недільного дня тодішній декан медфаку В. Немеш привів на подвір’я цементного заводу 200 студентів-добровольців, щоб завантажити 15 самоскидів. І все – вручну! А як непросто було перебиратися через Уж, скільки сил забрало спорудження мосту, де активну участь взяли біологи на чолі з викладачем П. Вайдою».
УжДУ-шістдесятник: відкрито кріогенну, астрофізичну та велику медичну лабораторії, новий гуртожиток, зведено «Скалку»
Поступово «Скалка» розбудовувалася. Тут щороку з’являлися нові споруди. Крім двоповерхового основного корпусу, у якому розміщувався харчоблок, їдальня, бібліотека, житлові кімнати, було побудовано 12 чотирикімнатних і 4 двокімнатних будинки, павільйон, душові, склади, лікувальний корпус, спортмайданчик. Табір мав свій радіовузол і постійну кіноустановку. Одночасно могли відпочивати 250 чоловік.

«Скалка» як база відпочинку студентів стала відомою далеко за межами області. За обмінними путівками сюди приїжджали студенти Ленінградського університету, Ленінградського кораблебудівельного інституту, Московського університету, Кишинівського політехнічного інституту, Ніредгазького та Сегедського педінститутів з Угорщини. Під час роботи тут проводилася цікава спортивно-масова робота, туристичні походи, різні культурно-масові заходи, готували громадських інструкторів, спортивних суддів. З вересня 1967 року почав працювати профілакторій, у якому щорічно оздоровлювалися тисячі студентів і викладачів. Немала заслуга у цьому головного лікаря, доцента М. Палфія.

Цікаво, що з того ж 1967 стало традицією щорічне проведення на початку травня фестивалів студентських клубів на базі «Скалки». Сюди, на запрошення уждівського інтернаціонального клубу «Мир», приїжджали дружина національного героя Чехії Юліуса Фучіка Густава Фучікова, видатний американський художник і письменник Роквелл Кент, письменник Олесь Гончар та інші відомі люди того часу.

(Далі буде)

Залишіть відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.