Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

Ужгородські книголюби спілкувалися з випускником УжНУ, поетом Віком Ковреєм

Присутні ознайомилися зі збіркою «Коли ще люди говорили», яка також густо всіяна так званими вегетаріанськими творами

0 258
Навіть коли за вікном ллє як з відра, та й температура радше нагадує початок зими, ніж середину осені, – це аж ніяк не привід сидіти вдома. Особливо якщо це вечір п’ятниці, а літературний клуб «Читаємо разом» на чолі з магістранткою українського відділення УжНУ Іванкою Когутич запрошує на чергову зустріч.

Цього разу 21 жовтня традиційно зібралися в Закарпатській обласній науковій бібліотеці імені Федора Потушняка. Гостем став засновник закарпатського літературного фестивалю «Березневі коти», поет, виходець з Ужгорода Вік Коврей. Розповідав про книжкові вподобання, роботу в міністерстві культури та головне – про нову ліричну збірку «Коли ще люди говорили».

Вік Коврей

Вік почав свою оповідь зі згадок про перші створені ним збірки, перші проби творити поезію та художні тексти загалом. Жартує: раніше писав про серйозніші речі. Зачитував чимало власних віршів – як тих, що для себе виокремлює як найбільш вдалі, так і тих, котрі вподобали присутні, переглянувши принесені на зустріч збірки.

Відтак поет перейшов до розповіді про свої «дорослі» роботи, участь у різноманітних літературних конкурсах, інших заходах. Зокрема, присутні ознайомилися зі збіркою «Коли ще люди говорили», яка також густо всіяна так званими вегетаріанськими творами.

Під час зустрічі

Цього вечора пролунало багато питань від гостей. Зокрема, цікавилися його студентськими роками. Як згадує Вік, до слова, вихованець Ужгородського університету, – популярною традицією в роки його молодості було проведення поетичних читань «Осінні медитації». Той дух студентства, мабуть, зберігся досі та частково виявляється в любові до застосування перфомансу під час читання поезій на публіці.

Питали також про вже згадуване вегетаріанство, а також фриганізм та ходіння босоніж, про відгуки інших митців на роботи та про книги, котрі читає тепер, про життя й роботу в Києві та Ужгороді, про майбутнє літературних фестивалів – як усеукраїнських, так і локальних, а також про мовне питання в країні.

На завершення зустрічі в гостя поцікавилися, ким бачить себе через 10 років? Задумався всього на кілька секунд і відповів: «Однозначно собою».

Антоніна Чундак

Залишіть відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.