Однак юні археологи спромоглися це зробити. І не просто фізично побувати біля архітектурних та природних див, а ще й відчути від них моральне й естетичне задоволення. Варто відзначити допомогу словацьких та угорських колег – Карола Пієти, Матея Рутткаї та Аттіли Тюрка – які наповнили поїздку комфортом і домашнім затишком.
Отже, зручно влаштувавшись у поїзді, який відходив з словацької Нітри, мандрівники вирушили до Будапешта – своєрідної душі й серця Угорщини. Прибувши на вокзал, студенти відразу ж розпочали свій маршрут з відвідування відомої архітектурної пам’ятки Пешта – угорського парламенту. Біля нього було зроблено чи не найбільше світлин і пережито багато емоцій. Окрім парламенту, притягував до себе увагу й Дунай, без якого неможливо уявити столицю Угорщини. Також історики відвідали базиліку святого Іштвана, острів Маргіт та наймиловидніші частини Будайської фортеці, зокрема Бібліотеку Сечені, Рибацький бастіон та Національний архів.
У Будапешті
Назад 1 з 6 Вперед
На черзі були міста Штурово та Естергом, останнє з яких колись було релігійною столицею країни. Важко описати всю ту красу, яка постає перед очима мандрівника, котрому вдається дійти до самої верхівки базиліки святого Адальберта. Могутній Дунай перерізає навколишню рівнину, розділяючи її на словацьку та угорську частини, а коливання трави місцевих полів нагадує могутні морські хвилі. Такі картини легко збуджують в уяві істориків часи переселення народів, приходу кочівників на територію сучасної Угорщини, бої з турками під стінами Естергома та трагічну загибель видатного поета Балінта Балашші. Юні археологи довго не хотіли покидати місто й прагнули затриматися в ньому, однак час вікенду безжально танув.
В Естергомі
Назад 1 з 5 Вперед
Частина групи, сівши на ранковий потяг у Нове Замки, вирушила до одного з основних пунктів маршруту, а саме Брно – неофіційної столиці чеської Моравії. Швидкий погляд з вокзалу Дольни Надраже на довколишню панораму додав молодим археологам енергії. Знайомство з Брно розпочалося з костелу святого Якуба. Далі прогулянка так захопила студентів, що вони дві години просто блукали красивими вулицями, плавно піднімаючись у бік Шпілберка – архітектурної родзинки міста.
Власне сам Шпілберк – це фортеця, яка встигла побувати ще й найбільшою в Австро-Угорщині в’язницею, а нині має іпостась музею з різного роду експозиціями – історичними, археологічними, художніми та спортивними. Особливо захопливо спостерігати за містом з висоти цієї архітектурної пам’ятки, оскільки тоді воно розкривається у всій своїй красі.
Залишивши позаду фортецю, студенти вирушили до найстаршої готичної культової споруди в місті – собору святих Петра і Павла, перші згадки про який датуються XIII ст. Будівля захопила уяву, а прекрасні звуки органа причарували подорожан. Останнім пунктом подорожі став підйом на вежу старої міської ратуші, звідки теж відкривалася чудова панорама.
Загалом, залишати місто не хотілось, але довелося, адже далі студентів чекають нові подорожі і пригоди археологічної практики.